Смерть на Нілі - Агата Крісті

– Скажіть мені, кузина мадам Дойл, міс Джоанна Саутвуд, вона схожа на мадам Дойл?

– Ви трішки помиляєтеся, мсьє Пуаро. Це наша кузина й подруга Ліннет.

– А, пробачте, я заплутався. Про цю молоду леді багато говорять у новинах. Якийсь час я нею цікавився.

– Навіщо? – різко запитав Тім.

Пуаро злегка піднявся, щоб вклонитися Жаклін де Бельфор, яка щойно ввійшла й саме проходила повз їхній стіл до свого. Її щоки палали, а очі блищали, та й дихала вона трохи нерівномірно. Сівши на місце, детектив, здавалось, забув про Тімове запитання. Він нечітко пробурмотів:

– Цікаво, чи всі молоді леді так легковажно поводяться з коштовними прикрасами, як мадам Дойл?

– То це правда, що їх викрали? – запитала місіс Аллертон.

– Хто це вам сказав, мадам?

– Так сказав Ферґюсон, – відповів Тім.

Пуаро похмуро кивнув.

– Так, правда.

– Гадаю, – нервово припустила жінка, – для всіх нас це означає багато неприємностей. Так каже Тім.

Її син нахмурився. Але детектив обернувся до нього.

– А! Схоже, маєте вже подібний досвід? Ви були в будинку, де сталося пограбування?

– Ніколи, – відповів Тім.

– О, так, любий, ти був у Портарлінґтонів у той час, коли викрали діаманти тієї жахливої жінки.

– Мамо, ти завжди подаєш речі геть неправильно. Я був там, коли виявили, що діаманти, які вона носила на товстій шиї, – лише стрази! Саму заміну могли зробити місяцями раніше. Багато хто навіть говорив, що вона сама це зробила!

– Щось мені підказує, що це Джоанна так сказала.

– Джоанни там не було.

– Але вона їх досить добре знала. І це дуже на неї схоже – зробити таке припущення.

– Мамо, ти завжди сердишся на Джоанну.

Пуаро поспішно змінив тему. Він заговорив про плани здійснити доволі велику покупку в одній з асуанських крамниць. Придбати в одного з індійських торговців трохи полотна – дуже красивого, багряного з позолотою. Звісно, треба буде оплатити збір, але…

– Мені сказали, що можуть – як то ви кажете – експедитувати це мені. І що витрати не будуть надто великі. Як думаєте, усе прийде без проблем?

Місіс Аллертон сказала, що, як їй відомо, багатьом людям надсилали речі відразу в Англію з таких крамниць і все благополучно прибувало.

– Bien. Тоді я так і зроблю. Але можуть виникнути проблеми, коли хтось за кордоном, а йому в Англію відправили посилку! У вас таке траплялось? Ви одержували посилки, поки подорожуєте?

– Не думаю, що надходили посилки, правда, Тім? Ти інколи отримуєш книжки, але з ними зазвичай ніколи не буває проблем.

– Ні, книжки – то інше.

Подали десерт. Без жодних попереджень полковник Рейс піднявся й виголосив промову.

Він побіжно описав обставини злочину та повідомив про крадіжку перлів. Через це має початися обшук судна, і він був би вдячний, якби всі пасажири залишалися в салоні до його завершення. А після того, за згоди пасажирів, а він упевнений, що вони виявлять таку люб’язність, їх самих також обшукають.

Детектив спритно прослизнув до нього. Навколо зчинився шум і гамір, люди ремствували, обурювалися, дивувались…

Пуаро пробрався до полковника й прошепотів йому щось на вухо, саме коли той збирався виходити із салону.

Рейс послухав, кивнув на знак згоди й покликав до себе стюарда. Коротко сказав йому пару слів, а потім разом із Пуаро вийшов на палубу, зачинивши за собою двері.

Кілька хвилин вони стояли біля перил. Рейс запалив цигарку.

– Непогана ідея, – визнав він. – Незабаром побачимо, чи це спрацює. Дам їм три хвилини.

Двері їдальні відчинилися, і вийшов той самий стюард, з яким вони розмовляли. Він віддав честь Рейсу і сказав:

– Ви мали рацію, сер. Є леді, яка каже, що їй терміново потрібно поговорити з вами.

– А! – обличчя Рейса виражало задоволення. – І хто це?

– Міс Бауерз, сер, медсестра.

Легка тінь здивування з’явилась на обличчі полковника. Він відповів:

– Приведіть її в кімнату для куріння. Більше нікому не дозволяйте вийти.

– Так, сер. Інший стюард простежить за цим.

Він повернувся в їдальню. Пуаро та Рейс пішли в кімнату для куріння.

– Бауерз, он як? – пробурмотів Рейс.

Заледве вони опинилися в кімнаті для куріння, як перед ними знову з’явився стюард із міс Бауерз. Він завів її і вийшов, зачинивши за собою двері.

– Ну, міс Бауерз? – полковник Рейс запитливо глянув на неї. – Що там таке?

Міс Бауерз була, як завжди, стримана й некваплива. Вона не виражала ніяких особливих емоцій.

– Пробачте мені, полковнику Рейс, – сказала жінка, – але за нинішніх обставин я подумала, що найкраще буде поговорити з вами відразу, – вона відкрила свою елегантну чорну сумочку, – і повернути вам це.

Вона вийняла низку перлів і поклала їх на стіл.

Розділ двадцятий

Якби міс Бауерз була з тих жінок, які люблять створювати сенсації, вона отримала б багато задоволення від реакції чоловіків на її дії.

З виразом неймовірного здивування полковник Рейс підняв перли зі столу.

– Це дивовижно, – сказав він. – Чи були б ви люб’язні пояснити?

– Звісно. Саме це я й прийшла зробити, – міс Бауерз зручно вмостилась у кріслі. – Насправді мені було нелегко вирішити, як вчинити найкраще. Сім’я, звісно, не хоче ніяких скандалів, і вони довірилися моїй розсудливості, але обставини настільки незвичайні, що в мене не лишилося вибору. Так, коли б ви не знайшли нічого в каютах, то обшукали б пасажирів, і якби в мене знайшли перли, то виникла б дуже незручна ситуація, а правда все одно би вийшла на поверхню.

– Яка саме правда? Ви взяли ці перли з каюти місіс Дойл?

– О, ні, полковнику Рейс, звісно ні. Це зробила міс ван Скайлер.

– Міс ван Скайлер?

– Так. Вона не може нічого з цим удіяти, але вона це робить… е-е… бере речі. Особливо коштовності. Саме тому я завжди з нею. Зовсім не через її здоров’я – а через цю особливість. Я постійно насторожі, і, на щастя, відколи я з нею, не було жодних проблем. Просто треба бути пильною, розумієте. Вона завжди ховає забрані речі в одне й те саме місце – замотує в пару панчіх, – тому все доволі просто. Я заглядаю туди щоранку. Зазвичай я неміцно сплю й завжди поруч. Якщо це готель, то залишаю відчиненими міжкімнатні двері, тому все чую. Я йду за нею та переконую вернутися в ліжко. Звісно, на пароплаві складніше. Але зазвичай вона не робить цього вночі. Вона радше підбирає речі,