Українська література » » Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

---
Читаємо онлайн Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

– О, фраєр! Ви тільки подивіться на нього! Всю Дарницю влаштовує, а його,– бачите,– ні!

27.7.1970 р.


НА ЦВИНТАРІ

Помер в одної жінки чоловік, якого вона дуже кохала. Отож і вирішила заказать йому пам’ятник. А поки той пам’ятник виготовляли, то жінка ходила на цвинтар і оплакувала свою гірку жіночу долю. Та одного разу, коли вона прийшла на цвинтар, то побачила, що там вже стоїть пам’ятник, на якому написано:

«Чоловіку від дружини». А поруч стоїть жінка і плаче.

– Ви не знаєте, хто поставив цей пам’ятник?– звернулась жінка до теї жінки, що стояла поруч і плакала.

– Я,– відповіла жінка в чорному.

– Але, пробачте, адже я його жінка. Та й додому він ніколи не запізнювався і зарплату приносив справно...

– А нам вистачало обідньої перерви і прогресивки.


АПЕНДИЦИТ

Швидка привезла хворого в лікарню. Вирішили поставити діагноз. Один лікар доводив, що в хворого – язва шлунка, а другий стверджував, що в нього порок серця, третій переконував, що в нього нирки. Одним словом думали-міркували і вирізали апендицит...


ГЛУХИЙ І ЛІКАР

Глухуватий старенький дідок прийшов до лікаря і питає:

– Докторе, що мені робити?

– А що у вас?

– Та от пукну і не чую.

– Не переймайтесь. Ось вам рецепт, візьміть ці ліки і буде все гаразд.

– І що ж це за ліки?

– А це такі ліки, що тепер ви будете пукати сильніше.


ОДИН ВИХІД

У єврея запитали:

– Що ви будете робити, коли почнеться війна?

– У мене є два виходи,– відповів єврей,– або я попаду на передову, або я попаду в підпілля.

– А якщо ви попадете на передову?

– У мене також є два виходи: або мене уб’ють, або я лишусь живий.

– А якщо вас уб’ють?

– В мене також є два виходи: або я чорта з’їм, або чорт мене з’їсть.

– Ну добре, а якщо чорт вас з’їсть?

– О, тоді в мене вже буде один вихід.


ПОМОЖЕМО

У одному селі вибирали нового голову колгоспу, але той, кого вибирали, всіляко відмовляється і звертається до громади:

– Людоньки ви мої, та який же з мене голова, як у мене ніякого досвіду.

Із зали голоси:

– Навчимо!

– Але ж ви знаєте, що якщо ви мене виберете, так я ж весь колгосп проп’ю...

Із зали знов голоси:

– Поможемо!...


МОГЛО БУТИ І ГІРШЕ

Товариш розповідає товаришу:

– Ти чув, Петре, що у нашому будинку один псих-чоловік застав свою жінку з коханцем в ліжку і під гарячу руку убив його і її. А Петро слухає та й говорить:

– Боже ж ти мій, яке це нещастя.

– А чого ти їх так жалієш?

– Бо могло бути і гірше...

– А куди ж іще гірше?

– А те, що десь годиною раніше це все могло трапитись зі мною.


ПОЛКОВНИК І НОВОБРАНЦІ

Полковник до новобранців:

– Доброго дня, товариші новобранці.

– Здоров’я зичимо, пане полковнику.

– У вас х..ї є?

– Так точно, пане полковнику.

– А п...ди тут получите,– сказав полковник і пішов у казарму.

22.4.1986 р.


ХРИСТОС В ПАРКУ «ПЕРЕМОГА»

Почув Христос, що на світі творяться безпорядки і вирішив сам у всьому розібратись. Отож, як Сонечко зайшло, він тихенько спустився в Києві в парк «Перемога», щоб менше хто бачив і пішов доріжкою. Йде, аж чує, хтось, ніби смикнув його за рукав.

Озирається, аж то молоденька гарненька дівчина, дивиться на нього і каже:

– Пішли зі мною.

– Куди? –запитує Бог.

– Куди хочеш...

Пішли. Покохались, як хотіли і Бог вже зібрався іти геть, як дівчина запитує:

– То хоч скажи як тебе звати?

– Христос,– сказав Бог.

– Не знаю, хто ти насправді, але трахаєш божественно...


ІНДИК І ВИШНІ

Їхав якось сільський дядько до племінниці на іменини і вирішив їй подарувати індика. Але, коли він приїхав у аеропорт, то його з індиком через контольний пункт не пропустили. Дядько не розгубився, пішов тихенько в туалет, сховав індика в голіфе і ось він уже летить в літаку. Біля нього сіла жінка і поставила поруч кошик з вишнями. Індик просунув проз шерінку голову і почав їх дзьобати. Жінка ніяковіючи від здивування і, нічого не розуміючи, перехристилась і до чоловіка:

– Свять, свять, Мати Божа! Ось уже скільки живу, а такого ніколи не бачила, щоб хрен вишні дзьобав.


СОЛЯНА КИСЛОТА

Один солдат любив дуже випить і коли в нього не було грошей, то він завжди приходив до свого гостинного дяді і той його пригощав. Але часті візити племінника набридли дяді і він вирішив його провчити. І, коли той прийшов знову, то він налив йому соляної кислоти. Щось днів з п’ятнадцять після того візиту племінника не було і ось, нарешті, появився живенький– здоровенький... і просит,ь щоб дядько йому знову налив того

Відгуки про книгу Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: