Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький
– Слухай, чоловіче, щоб ти зробив своїй жінці, якби вона тобі зрадила?
– Зарізав би...
– А ти,– питає в другого.
– Убив би.
– А ти? – питає в третього.
– Повісив би.
– От бачиш, жінко, які жорстокі люди. А я тебе відпускаю живою.
«ВЕСЕЛІ ДІВЧАТКА»
Побував чоловік у «гречці» і прихватив «веселих дівчаток».
Кого не запитає, як від них позбутись – ніхто не знає. Нарешті, дивиться іде солідний чоловік. Він до нього:
– Чи не підкажете ви мені, пане добродію, як позбутися...
оцих «веселих дівчаток» і показує – яких саме.
– Звісно підкажу. Так от, запам’ятовуй, як настане місячний вечір, то роздягайся до гола, вийди на вулицю і танцюй до упаду сил, тільки не смій сміятись.
Чоловік так і зробив. Дивиться і справді – всі пострибали хто куди. Ось уже і остання. Чоловік на радостях аж засміявся, а та побачила, що чоловік сміється, і до нього :
– Ти чого регочеш?
– А не пішла б ти нахер,– огризнувся чоловік. «Дівчинка»
озирнулась і до своїх подружок:
– Гей ви, красуні, вертайтесь, чоловік пожартував.
ХТО ПРИДУМАВ ВЛАДУ?
– Хто придумав владу – партійні, чи вчені?
– Певно, що партійні, бо якби придумали вчені, то спочатку б проексперементували на собаках, або на мавпах.
ЩО ТАКЕ ПАРТІЯ?
Прийшов якось Сергійко зі школи і питає в татка:
– Татку, що таке партія, комсомол, профсоюзи і робітничий клас?Батько йому пояснив, що партія це – я, мама це – комсомол, профсоюзи – це як в нас бабушка, ну, а ти – це як робітничий клас.
Синок вислухав уважно батька і побіг на вулицю гулять. І так гуляв, що бідний аж обкакався. Ото прибігає додому, аж дивиться що партія трахає комсомол, профсоюзи сплять, а робочий обкакався і нікому до нього нема ніякого діла.
ПОРОСЯТКО БЕЗ ХРЕНА
Простий колгоспник приїхав у місто, зайшов у ресторан і до офіціанта:
– Скажіть будь-ласка, у вас можна замовити поросятко?
– А вам подавати з хреном чи без?
– Хрен, будь – ласка, відріжте, а поросятко подавайте.
9.4.1986 р.
БУДЬ, ЯК ДОМА
Хлопець привів свою кохану до своєї хати і говорить:
– Не соромся, будь, як вдома...
– В гостях, як вдома почувають себе лише – нахали, злодії і повії.
9.4.1986 р.
ПРИЗНАКИ ВАГІТНОСТІ
– Які признаки вагітності,– запитав професор на екзамені у студента:
– По-перше, набрякають ноги, лице, стає великий живіт.
– А в мене,– перебив його професор, – які ноги і який живіт?
– Теж опухші і великий живіт.
– От як я нарожу, тоді і отримаєш стипендію.
СИЛА ЗВИЧКИ
Якось один вчитель їхав на полювання. Вийшовши з автобуса, він запитав у пожилого чоловіка:
– Чи не підкажете ви, добродію, як пройти до…? – і назвав потрібну адресу.
– А ви ідіть цією дорогою, а коли прийдете ген до тих тополь, поверніть ліворуч, а там за ліском і те місце, яке вам потрібне.
– Добре!– сказав вчитель,– сідайте.
БІЛЯ ТЕЛЕВІЗОРА
Прийшов якось чоловік додому і вирішив подивитись телевізор. Але, коли він увімкнув першу программу – аж там виступає Л.Брежнєв, увімкнув другу – теж. А коли увімкнув третю, а звідти голос:
– І невже на тих програмах, балбес, гірша видимість?
ДЯКУВАТИ ВЛАДІ
Ще до того, як студенти мали отримати диплом, вони вже приблизно знали, куди їх направлять на роботу. Ну, скажемо, одного в Тюмень, другого на Курількі острови, третього на Сахалін і т.д. А коли дійшла черга до останнього – то йому було запропоновано на Чукотку. Новоспечений фахівець не розгубився і виголосив адміністрації ВУЗа слова вдячності, які почав так:
– Дякую нашій владі за те, що так високо оцінило мої знання.
А ще більше я вдячний царській владі за те, що вона продала Аляску американцям.
ВИП’ЄМО ЗА МИР!
Після демонстрації, на другий день вбігає парторг заводу і звертається до своїх членів:
– Товариші! Вип’ємо за слово, в якому лише три букви, але яке так люблять наші жінки, яке так люблять наші діти і пишуть на заборах, а чоловіки бережуть, як зіницю ока. Так, вип’ємо же, друзі, за – мир!
ТРИ ПОДРУГИ
Закінчили школу три подружки і розїхались хто куди. Через деякий час зустрілись знову і як завжди почали розповідати кожна про свої подвиги. Перша:
– Я вийшла заміж за професора. В нього стільки молодих асистентів і я з ними «крутила», як хотіла.
– А я,– сказала друга,– вийшла заміж за полковника. А його молодий симпатичний адютант, кожен раз супроводжував мене то в театр, то в ресторан.
А третій нічим було похвалитись. Подивилась вона на своїх подружок і, посміхнувшись, відповіла:
– А я теж
