Українська література » » Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

---
Читаємо онлайн Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький
шановні, але я своїй дружині не зрадив ще ні разу, то ж ніяк не можу збагнути, звідки ви взяли, що військові займають третє місце?

Тут не стримався молодший лейтинантик:

– Всі чули? От і попробуйте з таким начальством вибитись в передовики.

9.4.1986 р.


ГРУЗИН І ДІВЧИНА

Якось грузин підійшов до жінки і їй говорить, що всі жінки діляться на дам і не дам.

– А я відношусь до іншої категоріі,– відповіла жіночка.

– І до якої, цікаво знати?

– До третьої.

– І що це значить?

– А це значить те, що я дам, але не вам.


А ВИ ДЕ ЛЯЖЕТЕ?

На прийом до доктора прийшла жінка. Доктор до неї:

– Розказуйте, що у вас болить?

– Та в мене і те, і те,– почала жінка.

– Добре. Лягайте на диван.

Жінка лягла і тут же посунулась аж до самої стінки.

– Та ви лягайте скраю.

– А ви де ляжете?

1986 р.


БАБКА В ГІНЕКОЛОГА

Бабка прийшла на прийом до гінеколога. Той її оглянув і говорить:

– Бабусю, у вас сифиліс.

– Ну і слава Богу, що хоч не грип, а то я геть зовсім…

перелякалась.


ВЕСІЛЛЯ ПО-ОДЕСЬКИ

Перший тост виголошують за молодих. Потім їм кричать:

гірко. Молоді цілуються.

Другий тост піднімають за батьків. Батьки цілуються.

Третій тост за всіх. Всі цілуються, хто з ким сидить.

Піднімається сват:

– Так, хто ще молоду не цілував?

З під стола виліз маленький замурзаний хлопчик:

– Я ще не цілував.

– А тобі ще рано, ти ще трохи підрости.


ТИ Ж, ДИВИСЬ, НЕ ТРАХАЙСЯ

Посадив чоловік свою жінку у вагон потяга, а коли той почав набирати швидкість, він біжить по перону і кричить:

– Ти ж дивись там... не ї..сь.

А жінка до нього:– Га?

Чоловік ще дужче закричав.. Жінка знову: – Га?

Так він біг, біг за потягом і кричав, щоб та не гуляла, а потім як вріжеться головою в бетонний стовп, аж в очах потемніло.

– Та... за...сь ти в дошку!

– Добре, добре,– відповіла жінка. – Постараюсь.

м. Хмельник, 1973 р.


ВІН ЩОСЬ ШУКАВ

Йшов іспит і до столу підійшов студент. Професор:

– Тягніть квиток.

Студент витяг, подивився. А ні в зуб ногою.

– А можна витягти другий,– студент до професора.

– Можна, але оцінка буде на бал менша.

І так студент тягнув і ще три рази, і теж ні в зуб ногою. Професор приготувався ставити двійку, але асистент запротестував.

– А це ж чому?– запитав професор.

– Ви ж самі бачили, що він щось шукав. А якщо шукав, то, значить, щось же знає.


НОВІ ЧОБОТИ

Мати з батьком сину купили нові чоботи і годинник. Як тільки синок одягнув чоботи і годинник, як тут же побіг у клуб, щоб похвалитись перед однолітками. Але ніхто на нього не звертав уваги. Тоді він пристав до одного із своїх однолітків і спровокував бійку, щоб звернули на нього увагу і тут же закричав:

– Я тобі зараз як дам новим чоботом по голові, то через п’ять хвилин і ноги витягнеш...– і подивився на тільки що придбаний новий швейцарський годинник.

1963 р.


А ВИ ІДІТЬ...

Якось приходить один хворий до лікаря і каже:

– Докторе, скажіть, будь-ласка, що мені робити?

– А що у вас?

– Та от, розумієте, щось зі мною діється. Ну, наприклад, я коли сяду, так ото сиджу і сиджу. Та не просто сиджу, а якось особливо. Або якщо на когось дивлюсь, то дивлюсь, але не просто так дивлюсь, а якось особливо і т.д.

Лікар вловив хід його думок і відповідає:

– А ви можете іти?

– Звичайно.

– Так от слухайте мене уважно, що я вам скажу. От зараз ви вийдете з кабінета в коридор, а потім ідіть, ідіть. Дойдете до сестринської, а потім поверніть наліво і знову ідіть, і ідіть. А коли вийдете з лікарні, поверніть ще раз наліво і вже потім йдіть, але не просто йдіть, а йдіть ви якось особливо – і так без зупинки до японо – матері.


НА ХРЕЩАТИКУ

Іде по Хрещатику єврей з єврейкою, а назустріч така модерна молоденька жіночка і так крутить попою, що єврей не стримався і до своєї Сари:

– Бач, як треба ходити.

– Так то ж треба пройти курси, що на Кірова – 88.

– І хто тобі не дає?

– То ж потрібно кожен день на них ходити.

– І хто тобі заважає?

– Гаразд. Сказано, зроблено.

Проходить десь тиждень-два єврей і питає в Сари:

– Слухай, дорогенька, ти хоч би розказала, чому вас там навчають?

– Чого ти хотів – тому й навчають.

Відгуки про книгу Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: