Українська література » » Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

---
Читаємо онлайн Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький
п’ятеро лисинят. Коли одного разу вона прийшла до своєї нори, то побачила Вовка, а лисинят в норі не було. Ото вона і питає у Вовка:

– Скажи, де мої лисинята?

– Одне – за тим кущем, друге – за дубком, третє побігло в поле.– А де ж решта двоє?

– Дай!– скажу.


ЯКБИ Я ХОТІЛА СТАТЬ ЧАЙКОЮ

Одна жінка розляглась на пляжі і говорить:

– О, якби я хотіла стать чайкою! О, якби я хотіла стать рибкою!

А один грузин слухав, слухав та й говорить:

– Слюшай, девушка, коли станеш раком – гукнеш, я прийду з пивом.

4.5.1972 р.


ВИНАХІДЛИВИЙ ВОЖАК

Якось циганів організовано набрали на Камчатку на рибні промисли. Місяць їм дали для відпочинку. А коли пройшов місяць, то вербовщик їм нагадав:

– Хлопчики, пора вже і до роботи приступати, пора вже і рибку ловити.

Циганський вожак подивився на вербовщика і говорить:

– Слухай, батя, а хай її ловить той, хто повипускав м.Ірпінь. 7.9.1959 р.


ЗНАЙШОВ ЧИМ ПОХВАЛИТИСЬ

Якось мужик говорить циганові:

– Слухай, Гаврило, твого сина спіймали в коморі.

– Хм. Знайшов чим похвалитись. В коморі можна кожного спіймати. Ти спіймай його в полі.


НА ДОЗВІЛЛІ

Лежить якось циган в лісосмузі і сам про себе:

– І як тільки у тих мужиків волосся тримається на голові? Тут ось один раз у місяць розчешеш свої патли і їх стільки в руках залишається, а вони ж розчісуються кожен день.


ОГОЛОШЕННЯ

Міняю великого, довгого, лежачого на маленького стоячого.

м. Одеса. 1973 р.


ГИКАВКА НАПАЛА

Стоїть якось міліціонер на посту,аж дивиться як перед ним їде «Запорожець» і раптом на рівній дорозі ні з того, ні з сього він став підплигувати, як горобець по стерні. Міліціонер, який стояв на посту, за своє життя вже всього перебачив, але щоб машина ні з того, ні з сього підплигувала на рівному місці, то такого не бачив зроду, а тому тут же зупиняє водія, щоб той пояснив причину? З «Запорожця» вивалилась туша кілограмів за триста і говорить:

– А то на мене гикавка напала.


ВИПРАВДАВСЯ

То якось циганка своєму чоловікові принесла у в’язницю напрошені шматки хліба та сала. Цигану стало соромно за свою передачу і він голосно сказав, щоб усі чули:

– От клята міліція весь хліб порізала, видно, пістолет шукала.


ПОГАНО СЕБЕ ПОЧУВАЮ

Карл Маркс помер, Енгельс помер, Ленін помер. Такі люди повмирали. Я також себе погано почуваю. Певно і я теж помру.

3.8.1959 р.


ТРУСИ НАД АМЕРИКОЮ

То якось у школі була перевірка із РАЙОНО. На уроці географії викликають Вовочку.

– Ну як, Вовочка, географію вчив?

– Вчив.

– Добре. Ну що, ж покажи нам Америку.

Вовочка підійшов до глобуса і голосно, щоб всі чули: нехай вчителька спочатку зніме свої труси.

Всі переглянулись.

– Що ти, Вовочка, верзеш?

– Нехай наша вчителька спочатку зніме свої труси із глобуса, бо вона ними закрила всю Америку.


ВОЛЬТОВА ДУГА

У школу прислали нового вчителя фізики і вчителька вже на першому уроці почала учням розповідати про вольтову дугу. А коли справа дійшла до практичних робіт, то вчителька голими руками хотіла з’єднати два оголених дроти. Учень, який стояв поруч, помітив це і до вчительки:

– Катерино Іванівна, що ж ви робите? Не чіпайте голими руками оголені дроти, а то ще наї...нуть...


ДИРЕКТОР ДАВ КОНФЕТКУ

Якось у середню школу прислали нового директора, а учень не знав, що то директор, візьми та й ляпни, що, мов, наша класна вчителька – б...дь. Новий директор зупинив учня і наказав, щоб той зайшов до нього в кабінет. Всі однокласники почали переживати за Вовочку, що ось, мов, буде тобі на горіхи. А коли Вовочка вийшов, всі кинулись до нього:

– Ну і як?

– Все впорядку. Запитав адресу вчительки і дав мені конфетку.


ДІД, ЯКИЙ ПО ВОВЧОМУ ВИЄ

Якось вчителька запитала в учнів, що уміють робити їхні батьки?

– Мій батько мені зробив самокат,– сказав Петрусь.

– А мій уміє грати на бандурі.– сказавГрицько.

– А мій уміє писати картини,– сказав Ігорьок.

А мій, а мій... і так далі, і так далі.Дійшла черга і до Вовочки.

А тому не було чим похвалитись, ото він і говорить:

– А мій зате уміє вити по-вовчому.

– А ти можеш його запросити до школи?

– А чому б і ні?

Запросили, посадили на останній парті і питають:

– Діду, а коли ви останній раз жили з своєю бабою?

– А-у, а-у,– почав дід пригадувати.

12.12.1980 р.


ПІДЕМО, ПОГУЛЯЄМО

Ішов якось Старий Кіт, побачив Молодого і гукає:

– Підемо, Малий, поб…дуємо.

– Підемо,– сказав Малий,– не розуміючи про що йде мова.

Ідуть вони та ідуть, аж раптом Старий Кіт побачив Кицю і гайда за

Відгуки про книгу Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: