На межі бажання - Адалін Черно

Міцно стискаю зуби, щоб не відповісти те, що хочу. Замість цього тихо вимовляю:

— Я ціную, Вань, просто втомилася.                             

— Та ніхера ти не цінуєш, — п’яно вимовляє він. — Я все для тебе, а ти… тьху! Хочеш, я прямо зараз вижену їх, а?                                                          

Всередині з’являється порив сказати: «Хочу». Але потім я думаю про те, що в цьому випадку мені доведеться залишитися з ним наодинці й мені зовсім невідомо, що він вирішить зробити. Вчорашні садна ниють і досі, а нових повчань я не витримаю. А якщо він втратить самоконтроль, мені доведеться на якийсь час залишитися вдома та не ходити на роботу. Цього ж не пробачать мені. В цю мить я чомусь згадую того хлопчину, з яким зіштовхнулася в коридорі. Він обіцяв бути на наступному занятті.

— Все добре, — повертаюся до чоловіка й усміхаюся. — Я просто втомилася, Ваня, йди до друзів, я зараз принесу нарізку та олів’є накришу. До того ж картопля вже майже готова.