Аліса в країні кохання, або як я закохалась у викладача - Верона Крус

— Чого зиркаєш? Ти сам на мене наїхав! — Хлопець, нічого не відповівши, спочатку підняв дівчину, потім листи і з абсолютною холодністю пішов. Інакше початись цей день не міг.

— Боже, я вже не можу, дайте вийти з цього тіла, - пробубніла дівчина, закочуючи очі, таблетку зранку вона не випила, а головний біль продовжував віддавати у скроні, позбавляючи можливості думати та сприймати інформацію на слух.

— Воу, Волошина, ти як завжди на висоті, — цей голос вона ненавиділа найбільше у світі. Філіп хитро примружив сіро-блакитні очі, дивлячись на дівчину. Аліса єдина не втрачала свідомість від усмішки хлопця, слухаючи брехливі компліменти з його вуст. — Хто цей пень, який штовхнув таку чудову леді? Де він?— Та я наб'ю йому морду, якщо він ще раз штовхне таку прекрасну… — хлопець замовк, адже жіноча рука простяглася до його обличчя і прикрила Філу рота долонею.

— Ти повторюєшся, — прошепотіла вона і повільним кроком попрямувала до аудиторії, — що і доводить відсутність твого словникового запасу. Такі хлопці мені не цікаві, вибач.

Пари почалися після гучного дзвінка. Дівчина по-господарські розвалилася за своєю законною третьою партою біля вікна, з тугою обводячи поглядом порожній сусідній стілець. Аліса чекала на Поліну – подругу, у якої як раз вчора і було день народження. Дівчата планували його ще за місяць до визначеної дати, хотіли відсвяткувати все разом – початок 4 курсу, день народження Полінки і нові стосунки іменинниці. Спочатку вони збирались у Поліни вдома – фарбувались, робили зачіски одна одній, вибирали вбрання, а потім викликавши таксі, поїхали до якогось крутого клубу, який нещодавно відкрився. Її думки перервала подруга, що сіла поряд:

— Ну привіт, повелителька п’яних чоловічих сердець, бачила нового сексі психолога? — привітавшись з Алісою в щоку, дівчина сіла на стілець, і дві пари карих очей дивилися на одногрупницю. Перевіривши, чи не з'явилася грізна викладачка англійської у дверному отворі, Поля торжествуюче ляснула в долоні, щоб дівчина звернула на неї увагу.

— Іди ти! Який у біса психолог? Чому сексі? Ти про що взагалі? — вона була здивована такою заявою подруги, ні про якого викладача вона не знала.

— Ну як же, я ж у чаті написала. Зранку була в деканаті і мені сказали, що сьогодні в нас за розкладом третя пара соціальної психології. Як я зрозуміла, вони знайшли нового викладача, — Поліна натхненно розповідала це подрузі, але та не реагувала. — Дівчата з потоку кажуть, що він молодий і дуже гарний.

— Срака-мотика! Ну я вже налаштувалась що її не буде, навіть плани на третю пару собі вибудувала.

— Та не хвилюйся так, прорвемося, подруго.

— Угу, сподіваюся, — песимістична думка промайнула в її голові.

За минулі дві пари у Аліси не з'явилося жодного настрою. Весь день Філіп кидав допитливі погляди на дівчину, точніше на її непогані форми, загадково розтягуючи губи в посмішці. Ціль є – Волошина. Дурний він, адже вона дівчина непробивна — за двадцять років життя жоден хлопець не зміг розтопити її льодяне серце, кому, кому, а Філу це точно не вдасться.

Дзвінок застав дівчат у затишній їдальні, яка була наповнена ароматом свіжоспечених булочок і кави з корицею, а також тихим сміхом студентів за сусідніми столами.

Група неспокійно тремтить в очікуванні нового викладача. Новина, що психолог молодий, радувала. Особливо дівчат. За всім цим з усмішкою на губах спостерігала Аля. Її одну хвилювало наскільки їх новий викладач прискіпливий, поки в дверному отворі не майнула довга спідниця деканши. Усі завмерли на місцях, припинивши балаканину та інші сторонні, цікаві справи.

— Доброго дня, хочу особисто представити вам нового викладача, — вперше вони бачили декана такою щасливою. — Прошу, Максиме Олександровичу, проходьте, — коли в приміщення ступила ліва нога, потім права, дівчата із завмиранням серця намагалися вдивитись у риси обличчя чоловіка, але повністю він ще не ввійшов. — Ну а я піду. Знайомтеся, вчіться, — Вікторія махнула рукою. — Ой, Господи, — і пішла. Іноді вона здавалася дивною. Викладач, нарешті, тінню прослизнув у аудиторію, зупинившись біля столу, і легенько сперся на нього рукою.

— Мене звати Кирилов Максим Олександрович, я буду вести у вас соціальну психологію цілий семестр, — хлопець слабо кивнув і поспішно підштовхнув окуляри у чорній оправі, що спали майже на кінчик носа, у вихідне положення. Погляд був спрямований не так на студентів, як у відкриті двері, що вели у переповнений коридор. — Я дуже радий бачити майже повний склад вашої групи. Також я буду вдячний, якби ви представилися і назвали свої прізвища, — його голос був спокійний, а губи, що посміхаються, змусили весь клас звернути на молодого викладача увагу.

— Це ж ти! — пробубніла Аліса собі під ніс. В чоловікові вона впізнала вчорашнього казанову і сьогоднішнього володаря смарагдових очей. — Хотів переспати зі мною — гаразд. Ми з вами ще пограємо, Максиме Олександровичу.

Він все ще нервово вдивлявся в силуети, що ходять коридором, до того моменту, поки третій поверх не залишився порожнім. Дівчина, перша, що йшла за списком у журналі, вже була відкрила рота, щоб представитися, але викладач різко схопився зі столу, на якому так спокійно сидів нещодавно, і зачинив двері з великою силою. Всі в аудиторії здивовано переглянулись, а Максим з усмішкою акуратно зняв з себе окуляри і кинув їх собі під ноги, та розчавив їх черевиком. Тріск скла, що ламається, неприємно встав у вухах Аліси. Дівчина скривилася від дратівливого звуку.