Зламана коханням - Ксенія Євчук

— Сподобалось? Ти знаєш, як я хвилювався?

— Авжеж. Я бачила відірваний палець чоловіка, який збирався мене торкнутись. Цей палець буде в моїх кошмарах протягом наступного року.

— Я бляха не жартую, Афіно. Я закрию тебе в довбаній квартирі і зміню пароль, щоб тільки я його знав. Ти будеш сидіти тут до того часу, доки я не повернусь додому і не ляжу під простирадла.

— Ти цього не зробиш.

На щастя, мене більше не тисне рвати.

Мене нудить тільки від огидного смаку в роті.

— Ми можемо це перевірити, золотце, — шепоче він, його голос низький і глибокий.

З його допомогою піднімаюсь на ноги і чищу зуби.

Таке відчуття, що з мене вийшли двадцять кілограмів з моєї ваги.

Я ще ніколи в житті не почувалась такою слабкою.

Мої очі закриваються і я заледве тримаю рукою зубну щітку.

Вода змішується з м'ятним смаком пасти, але навіть це не може прибрати жахливий присмак у роті. Я відчуваю, як сили залишають мене, і мені здається, що я ось-ось впаду.

Ланс помічає це. Він обережно забирає з моєї руки щітку, допомагаючи змити залишки пасти, потім веде мене до душу.

Його пальці ковзають по моїй шкірі, знімаючи бюст і труси, в яких я була весь цей час.

Я занадто пізно згадую, що повинна приховувати.

Його погляд блукає моїми грудьми. Він здивований, захоплений.

— Це.

— Тату? — відповідаю замість нього.

— З'єднано зі шрамом, який я залишив на твоєму тілі?

— Мені здається, ти і сам прекрасно бачиш, — я не можу контролювати свою реакцію.

Мої щоки червоніють під його поглядом. Ланс облизує губи і повертається до моїх очей.

— Ти ідеальна.

— Дай мені ще тієї смердючої води. Наркота ще не вийшла і мені здалось, що ти назвав мене ідеальною.

— Тобі не здалось, — швидким рухом обхоплює мою ліву грудь, проводячи по шраму великим пальцем. — Ти думала про мене, коли була в Нью-Йорку?

— Це нічого не змінить. Татуювання зі шрамом, який ти мені залишив, нічого не означають.

Моє дихання стає важким. Ланс стискає мої груди в своїх величезних долонях.

Він цілує мене в чоло і з легкістю заносить в душову кабінку.

— Треба було б поставити тут ванну, — міркує він вголос, поки відкриває воду, налаштовуючи температуру. — Наступного разу я так і зроблю.

Тепла вода починає литися на мене, і я відчуваю, як вона змиває з мене залишки бруду й токсинів. Ланс м’яко притискає мене до себе, його руки ніжно масажують мої плечі, спускаючись нижче. Вода омиває нас, і мені стає трохи легше, ніби вона змиває не тільки фізичний бруд, але й весь жах останніх годин.

Його руки ковзають по моїй шкірі, спускаючись уздовж спини, аж до сідниць, і я не можу стримати тихого стогону, коли він торкається мене між ніг. Це різко контрастує з усім, що було раніше, моє тіло раптово реагує на його дотики, хоча голова ще й досі туманна.

— Лансе...

— Це допоможе тобі краще заснути. Довірся мені, золотко, — тихий сміх біля мого вуха.

Його пальці рвучко рухаються в мені.

Він має рацію. Мені стає набагато краще, коли він це робить. Я хникаю і обхоплюю руками його одну, якою він тримає мене біля грудей.

— Ти обрала ідеальне місце для татуювання. В мене воно на сідницях.

— Що? На сідницях?

Ланс сміється, клацає на мій клітор, заштовхує пальці глибше.

— Ти хочеш побачити?

— Хочу.

Я відчуваю, як кожен дотик Ланса вивільняє нову хвилю збудження, що накриває мене. Він продовжує лагідно гратися, його пальці то ніжно, то рішуче натискають, граючи на струнах мого задоволення. Я задихаюсь від інтенсивності емоцій, усе тіло тремтить від задоволення, яке він дарує мені.

І вже за мить я вивільняюсь, не стримуючи стогонів.

Він дозволяє мені повільно опуститись на сідниці, а сам встає.

Він твердий і великий.

Я закушую губу і це його веселить ще більше.

Ланс розвертається, даючи мені побачити своє тату трьохетапної зірки на правій сідниці. Так гарно і акуратно, що просто перехоплює подих.

— Я не знала, що воно в тебе тут.

— Помилка молодості. Набив тут після того, як Раф похвалився, що набив на грудях.

— Мені подобається.

Він знову простягає руки до мене, але вже щоб намилити милом та змити весь бруд. Вода струменіє по нашій шкірі, змиваючи залишки піни і невпевненість, що залишилась.

— Ти повинна відпочити, — каже він, м’яко обтираючи мене рушником, щоб не залишилось жодної краплі води. — Завтра я дозволю Ларії добряче тебе висварити.

— Завтра в мене будуть сили, щоб задушити тебе.

— І все ж ти сумувала за мною.

— Ані краплі.

Ланс піднімає мене на руки і несе назад у спальню, де постіль виглядає м’якою і запрошуючою. Він дбайливо вкладає мене під теплі простирадла, його руки ще залишаються на моєму тілі, допомагаючи розмістити мене комфортно.

— Що це за ніжність?

— Спи.

І ніби це був наказ, який я повинна виконати. Я засинаю, відчуваючи тепло його шкіри на своїй.

Прокидаюсь близько опівночі.

Сон, що приснився мені, був далеко не про палець чоловіка, який відрізав Ланс. Це було схоже на наше весілля. Але замість алкоголю я випила кров у склянці. І це була не чиясь кров, а моя.

З моїх грудей стирчав ніж, просто на місці татуювання. В центрі зірки.

— Лансе, ти тут? — із хвилюванням шукаю його.

Він прокидається, ставлячи руку на моє чоло. Пригладжує моє волосся і знову цілує.

— Я завжди тут. Це був поганий сон після найгіршого дня.

— Якщо я прокинусь зранку і тебе не буде в ліжку, мій сон перетвориться в реальність, але ніж буде вже в твоїх грудях.

— Я не хочу знати про що був твій кошмар. Я буду тут, коли ти прокинешся, — він притискає мене до себе. — А тепер повертайся до сну і зміни події, як ти це робиш зазвичай.

Його серцебиття заспокоює.

Я знову в безпеці.