Ти будеш моєю - Еммі Берн
Ну тепер відчуваю себе чистішою, плаття довелось зняти, і акуратно губкою протерти тіло теж. Стояти важко, а тікати буде ще важче. Я не наважилась заглянути під бинт, мені страшно побачити що там. У голові знову паморочиться, тому я пішла у ліжко. Потрібно набратись сил, адже дорога може бути дуже довгою.
Не помітила як заснула, за вікном світанок. Швидко вмилась і вирішила піти у розвідку. Мені вже трохи краще, біль присутня та у голові вже не так сильно паморочиться. Спускаюсь тихенько сходами, у домі гробова тиша. А якщо Вадим мене дійсно чекав, і пішов без мене. Ця думка мене сильно лякала, але тут я почула віддаленні голоси. Тому як мишка тихенько пішла на звук, голоси ставали все голоснішими і я зрозуміла що Вадим з тим чоловіком щось обговорюють. Підійшовши так щоб я все чула, я присіла і старалась не дихати. Вони сиділи спиною до мене на дивані у вітальні. Як тільки хтось із них поверне голову на зад мене помітять.
— Брест, ти ж розумієш що відбувається? Він труп це сто відсотків. Змій вже все починає віджимати, а люди Темного мовчать. - по голосі я зрозуміла, що чоловік роздратований.
— Говори тихіше, якщо вона почує буде лихо. Вона свято вірить що він живий , і у мене теж є сумніви що до його смерті. Але ти правий, люди Стаса нічого не роблять.- ну хоч він вірить у теж, що і я.
— Я є бачу як ти її поглядом поїдаєш. Темний, якщо ж живий тебе закопає, якщо це справді його дівка. - значить мені не здалось, так спокійно, а то мене ще помітять.
— Ключове слово якщо. Але спочатку мені потрібно заховати її, щоб навіть він не зміг її знайти - його слова приводять мене в шок. То він не рятувати мене хоче ?
— Вчора ти був іншої думки, переживав, щоб до нього вернулась. Що змінилось Брест ? Невже так сподобалась ? Ти дивись, вона як він. - він знову на щось натякає.
— Змінилось. Він її не зможе захистити, з ним вона буде в постійній небезпеці. - більше не хочу цього слухати, потрібно тихенько встати і піти геть.
Обережно не дихаючи встаю, і на ватних ногах іду в сторону кухні. Швидко ховаюсь за стіну, серце здається скоро вискочить із грудей. Розумію, що мене ніхто не помітив і йду на кухню. Вихід з їхнього боку, а тому він для мене закритий. Всесвіт на моєму боці, адже тут велике відкрите вікно. На столі лежать булочки, беру собі дві і перелажу через вікно. Холодна роса викликає сироти по цілому тілу. У мене немає взуття, тому доведеться тікати ось так. Тільки тепер згадую, що документи і всі мої кошти залишились у тому селі. Чи можливо Стас їх забрав. Та до нього все одно дуже далеко, а сховатись мені потрібно зараз же.
Відчуваю себе злодійкою яка тікає, йду не сильно швидко, адже рана досі болить. Потрібно буде зробити перев'язку, але тільки куди мені піти. З одної сторони Вадим, а з іншої Змій. І жодної ідеї як я можу зв'язатись із Стасом.
Місто потроху оживає, люди йдуть по своїх справах не звертаючи на мене жодної уваги. Але куди я йду сама не знаю, ноги самі кудись ведуть. У голові повна каша, що робити не уявляю. Можливо я зробила помилку коли втекла, але мене лякає зміна поведінки Вадима. Я йшла мов у тумані, у голові знову починало паморочиться. Напевно мені зарано так багато ходити, але мою увагу привертає авто яке здається їде за мною.
А ні не здається. По тілу проноситься сильний страх, коли авто зупиняється поруч зі мною.
Амелія завжди знаходить пригоди на свою голову) Як думаєте вона правильно вчинила , що втекла ?
