Ти будеш моєю - Еммі Берн

Амелія

Відчай накриває мене з голову, переді мною стоїть братик, мій улюблений братик. Та зараз ми по різних сторонах, він також тримає зброю та вона направлена на Вадима. Я перевила на нього погляд, і моє серце ледь не розірвалось від болю. Вадим сидів на колінах все тіло було в крові, я бачила як він з останніх сил тримається.

Сама не розумію як я опинилась поруч, встала так що заступала своїм тілом тепер вже мого друга. Свій пістолет я тримала направленим у низ, біль у боку ставала все сильнішою, та я як могла ігнорувала її. Я з викликом заглянула в очі чоловікові, якого знедавна вважала найріднішою людиною. Мені хотілось вити від болю та відчаю, які посилились у моєму серці. Я зараз стою на перехресті і не бачу виходу. У мене не вистачить сміливості та й совість мені не дозволить вистрілити у брата. Але залишити помирати Вадима я також не зможу. У мене всього дві пулі, та для кого вони назначені я ще не вирішила.

У голові пустота, немає жодних думок. Вони кудись зникли. Я зрозуміла куди направлю свій пістолет, піднявши руку я приклала його до своєї скроні. Гаряче дуло доторкалось моєї шкіри, та мені все одно.

— Пам'ятаєш той день коли ми на могилі наших батьків, пообіцяли, щоб не сталось відтепер у нас є тільки ми ? - мій голос так тремтів, що вимовляти кожне слово було не виносимо важко.

— Звісно. Це ж був їхній похорон. Ти тоді майже не плакала, а от я заливався слізьми. - при спогаді того дня, серце стиснулось від болю. Я старалась бути сильною в очах брата. А потім проплакала усю ніч у подушку.

— Братику, відпусти Вадима. Я не зможу зашкодити тобі, але - я сильніше стиснула пістолет у руці і поставила палець на курок.

— Це мене вже не злякає Аммі - як давно він мене, так не називав, пройшло не так багато часу, а здається це було у минулому житті.

— Я не розумію, що зробила не так у своєму житті. Та чому ти мене ненавидиш, але ми зараз з Вадимом звідси підемо.І якщо ти зробиш хоч щось, я вистрелю. Мама тобі цього не пробачить. - від моїх останніх слів, його обличчя змінилось. Ярик завжди обожнював маму, у мене залишилась маленька надія переконати його.

— Ти й так мрець. Мамі привіт - брат опустив пістолет та пішов геть.

Його слова змусили мене задуматися, я перевела свій погляд на живіт. Вся моя піжама була уже у моїй крові, до мене швидко підійшов Вадим.

— Нам потрібно піти. Рана не смертельна, раз ти ще стоїш. - він взяв мене за руку і повів у невідому мені сторону.

Я не змогла зосередитись куди ми йдемо, вся моя увага була прикута до моєї рани. До тих подій які відбувались зі мною за ці два дні. Я міцно стискала її своєю рукою, біль була жахливою. З кожним кроком йти все було важче. У голові паморочилось, у очах почало темніти і все на що хватило мені сил сказати перед тим як провалитись у небуття це "Стас"

Вадим 

Стас. Те як вона вимовила ім'я друга, заставляє мене зупинитись. Я відчуваю як слабшає її рука, тому швидко підхоплю Амелію на руки. Дівчина знепритомніла, мені потрібно як найшвидше дістатись до цивілізації та телефону. У мене від сили година, адже довго дівча не протягне.

Темний вибрав відповідну для себе дівчину, хоч вона і молоденька, але така смілива. Я не зміг зберегти своє кохання, тому зроблю все щоб друг не пережив того ж самого болю.

Я старався йти так швидко як міг, та сил у мене ставало все менше. Мені зараз дається взнаки мій неправильний образ життя, та ще тіло все болить від побоїв. Адже щоб відволікти тих виродків, потрібно було дозволити себе бити.

Час від часу я перевіряв пульс та дихання дівчини. Прислухався до кожних змін, та нарешті я вийшов до траси. Так тепер потрібно спіймати машину, але ні в лікарню, а тим більше в поліцію зараз не варто їхати. Якщо Змій так відкрито виступає проти Темного, значить або він дурак або ж за ним хтось стоїть. І якщо це другий варіант, значить зв'язки є всюди.

Мені дуже щастить, адже біля мене зупиняється знайома мені машина.

— Брест, ти вирішив так ефектно повернутись ? Чи ти в маніяка перекваліфікувався ? - мій давній товариш, навіть його підколи мені зараз приємно чути.

— Я теж радий що ти ще не здох. Але якщо ми будемо так стояти і теревенити дівчина помре - до нього швидко доходять мої слова, тому за декілька секунд ми вже кладемо Амелію на заднє сидіння. Я сідаю поруч і притискаю її рану.

Від чого дівча на секунду приходить до себе, але вимовивши хрипким голосом "Стас " знову непритомніє.

— Це що та сама дівка Темного? - ошелешено питає Крук.

— Ага. Давай їдь швидше, а то він за неї нас двох закопає. - і чомусь я не сумніваюсь в своїх словах.

Ми їхали не довго, хвилин десять. Крук більше нічого не говорив, тільки час від часу нервово стукав пальцями по керму.

— Давай неси її в дім. Але знай ви тут можете пробути декілька годин. Ти не знаєш поки що твориться в місці. - я бачив по ньому, що щось не так. Але зараз головне це врятувати Амелію.

— Спочатку вона, а потім ми поговоримо. - нащо Крук тільки кивнув.

Куля пройшла на виліт, та не зачепила нічого важливого. Тому зробивши перев'язку та поставивши крапальнецю , ми полегшено видихнули. Одною проблемою стало менше. А тепер нам потрібно поговорити, тому ми вийшли на сходи і вперше за довгий час я вирішив закурити.

— Ну розказуй, що я пропустив - надіюсь все ще не так критично.

— Ну почнемо з того, що Темний зник. Його не можуть знайти ні живим, ні мертвим від вчорашнього дня. - Крук нервово перебирає сигарету пальцями.

— Ну на рахунок цього, якщо немає тіла значить він живий. Обстановка в місці як ? - це мене цікавить найбільше.

— Хреново обстановка. Змій намагається під себе все підім'яти. Але у нього погано виходить, є деякі які стають на його сторону. І ходять чутки що скоро тут буде продаватись наркота. Ви з Темним стільки сил потратили, щоб тої гидоти тут не було. А тепер що ? Ти не при справах, а той невідомо де. - ситуація не з найкращих, та радує те що велика більшість вірна Стасу.