Моя неймовірна спокуса - Аріана Мел

— Оо, то в голубків не так вже все і гладко, — задоволено з єхидцем протягнує Макс.

— Очевидно. Тому плювати я хотів на Сотника. Піде лісом значить! Дівча зробило вибір.

— Ой не солодко цій дамочці буде, якщо виявиться протилежне, — подумав Макс, побачивши  як хижий і водночас задоволений вишкір з’явився на обличчі Веремія. І вже вголос продовжив, — Що, може укладемо ще одне парі?

— Ні, на неї ніяких парі! Нема про що думати. Вона буде моєю!

Макс здивовано округляє очі.

— Та ти, дивлюся, налаштований доволі серйозно.

— Так, ніяких жартів. Я її хочу!

— Веремію, то просто візьми її! Нащо чогось більшого? — друг здивований і я розумію чому, бо раніше мені б не вартувало зусиль просто затягнути її в ліжко.

Не відповідаю. Задумавшись, потягую пиво з кухля. Тоді встаю з-за столу і потискаю Максиму руку.

— Маю вже бігти. Згадав ще про одну справу. До п’ятниці тоді, — підморгую.

— Так, звісно. До п’ятниці.

Макс проводить поглядом Веремія і відкидується на спинку крісла. Передчуття погоні, азарт вирують в крові. Адреналін зашкалює. Мм. Яка спокуса. Чоловік нетерпляче совається на стільці. Закортіло розпочати виконання парі негайно.

Так, спокійно. Витримка — запорука успіху. Все вдасться. Ця гаряча штучка ще до кінця місяця буде стогнати під ним в екстазі і просити ще і ще..