Моя неймовірна спокуса - Аріана Мел

Злюсь на свою слабкість.

Веремій

Дивлюсь на неї і бачу, як змінюються емоції на обличчі. На силу стримуюсь.

Ледь переступивши поріг квартири розумію, що роблю помилку. Чи ні?

Зрештою буду відвертим з собою. Я хочу цю жінку понад усе!

Нічого зараз для мене не має значення. Ні те, що у неї є інший чоловік, ні те, що можливо у неї є ще якісь почуття до того виродка. Байдуже! На все це байдуже!

Бо у її очах палає така ж пристрасть. Вона грозить змити нас обох немов цунамі.

І такий хід подій мене цілком влаштовує.

Я доволі добре навчився розуміти жінок. Завжди знав як догодити, дати їм те що вони хочуть і отримувати від них найвищу насолоду. А зараз дивлюся на цю жінку і бачу, що вона вже переступила ту межу, яка ще раніше тримала між нами дистанцію.

Вона вже готова отримувати від мене все і віддавати навзаєм! І навіть більше!

А я більш ніж готовий це взяти.

Нестримний потік думок переривають її слова.

— Ем. Веремію, на рахунок того вечора. Я хотіла вибачитись..

— Так? А в листі ти писала інакше…, —  хитро дивлюсь з-під вій, підходжу до низенького столика, що біля дивану, беру з нього аркуш паперу і повільно розвернувшись, прямую до неї.

Злата

Усе в ньому зараз нагадує хижака, який підкрадається до здобичі. Намагається не зігнати її, — подумалось поневолі.

Він дивиться прямо у вічі, я трохи гублюся, та не можу зрушити з місця.