Моя неймовірна спокуса - Аріана Мел

Чоловік стоїть біля мене геть близько, його запах вбивається в мої ніздрі і лоскоче нерви, а що вже за фантазію казати. Мамо рідна! Невже він не розуміє всієї сили свого магнетизму?! Чи розуміє і безсоромно цим користується?

Уява малює звабливі картинки. Вони переплітаються з реальними, тими що підсуває зрадлива пам’ять, приправленими щедрою порцією спокуси.

Я нервово смикаюсь, коли він ніби ненавмисно торкається моєї руки, тицяючи пальцем в злощасний аркуш. Якщо раніше я танула від бажання, то зараз ця пристрасть, що спала собі спокійним сном — мов та дракониха, піднімає голову і гарчить від шаленства, що нуртує венами!

До біса сором! Чого зрештою ховатись? Я йому чітко написала. Хотіла зустрітись, чекала на дзвінок. Повторювати, звісно, не буду. Хай крихта самоповаги залишиться.

Я сухо сковтую. Жодних меж більше не залишилося! Є цей момент. І лише він і я. Повільно піднімаю очі від аркуша вгору. Серце стукоче так, наче збирається пробитися назовні.

— То що, Злато? — вдихнув, чекає.

— Я..не шкодую, — хрипло кажу. Дивлюся прямо в його вічі, які від палкого бажання стають темною безоднею. Вона поглинає. Вона заворожує. Там плещеться полум’я.

Роблю крок ще ближче до нього, не відриваючи погляду.

Я хочу! Раптом усвідомлюю, що до ломоти хочу бути поглинутою цим полум’ям до кінця. Відчути невтолимий жар його пристрасті на собі кожною клітиною тіла.

А в скронях стукає непевність. А що як він не хоче мене?

— Хочу — хриплим голосом шепоче, не пориваючи наш шалений зоровий контакт.

Він явно вміє читати мої думки. Тоді всі вони розбігаються хто куди, бо його губи зустрічаються з моїми. Спочатку легко, наче пелюстка троянди, або крила метелика. Таке ніжне це торкання. Далі вже важче себе стримувати. Контроль скочується до нуля. Моя жага хлюпає і несеться лавою по тілу, а в очах буяє пожежа. Ця пристрасть погрожує спалити нас до тла!

Він більше не стримує себе. І я за це безмежно вдячна. Мамо рідна, який же гарячий!

Спокусливий торс виявляється вже без сорочки. Оперативно ж він. Усміхаюсь в серцях.

Рельєф його мускулів у напівтемряві виглядає відточеною скалою. І коли тільки встиг приспустити ролети? Я нічого навкруги не помічаю. Перед очима лише він. Його руки, гарячі уста, міцні ніжні пальці, які пестять і дико заводять.

Кудись зникає мій одяг, тільки трусики ще красуються на сідницях. Він повільно проводить пальцями по грудях, обводить ареоли сосків. Тоді нахиляє голову і ось чуттєві чоловічі вуста вже пестять, захоплюють у солодкий полон гострі вершинки, граючись з ними гарячим язиком. Здається, його поцілунки обпікають шкіру в місцях, де торкаються. Ця повільна мука зводить мене з розуму. Я палаю, жар проноситься венами, а кров закипає.

Не задумуючись хрипло шепочу його ім’я. І прошу, геть безсоромно, прошу не зупинятись.

Який сором? Ви про що? В цей момент я б не згадала і своє власне ім’я, просто неслась, мов той метелик на його полум’я! Швидше. Швидше. Із насолодою прагнула, щоб воно мене спалило. До тла, до останку. І подарувало таку бажану, шалену свободу в екстазі.

Його сильні руки притискають мої сідниці до себе. Міцно. Близько. Так, ще ближче!

Від усвідомлення того, що це бажання таке ж сильне, як і моє, мені геть зносить дах. Я мало не кидаюсь на нього, як на здобну булочку.

— Боже, Злато, кицю. Яка ж ти солодка. Мм. Спокуслива, гаряча, — шепоче.

А в мені від його шепоту кров лише пришвидшує свій рух і здається закипає. Відчуваю, що між бедрами геть волого. І до болі хочу його відчути в собі.

Він не зупиняється, притискає до стіни. Опускається на коліна. До запаморочення повільно стягує з мене трусики. Вони приземляються купкою мережив поруч на долівці. У мене збивається дихання. Він розводить мої ноги, а я запускаю пальці у його волосся і хриплий стогін виривається з грудей. Вже геть не тямлю себе від скаженої пристрасті. Та він змушує дивитись. Його погляд хижий, голодний.  Дивиться на мене знизу вгору і це дико заводить. 

Та Веремій не поспішає. Дотики його гарячого язика обпікають мою плоть. Він насолоджується, смакує мною, як і обіцяв раніше. Моє дихання збивається. Мимоволі прикушую припухлі від його поцілунків губи, стримуючи стогін який виривається з горла. Стою втиснута в стіну з широко розведеними бедрами і не можу поворухнутись. Голова розколюється від міріад зірок, що розсипаються там наче іскри від полум'я. Що витворяє його язик.. Мої ноги слабнуть.

Він відривається на мить .

— Давай, Злато, не стримуй себе. Зроби це для мене.., — і знову продовжує ці солодкі тортури язиком.

Більше не можу думати. Відкидую голову назад і заплющую очі — хвилі насолоди починають змивати мене одна за одною. Запаморочливо. Прекрасно. І так гріховно-солодко.

Я ще перебуваю у цій ейфорії, як він піднімається на рівні ноги і підхоплює мене на руки. Прямує у спальню.

— Це тільки початок, дівчинко, — гаряче шепоче у мої губи.

Так! Ще! Хочу його всього. Мало не муркочу від задоволення.

Він ніжно кладе мене на прохолодні простирадла і нависає наді мною, милуючись. А я з-під вій розглядаю його досконале у своїй наготі тіло. Мужнє, мускулисте, виточене. Ковзаю поглядом по грудях, по волосяній доріжці, яка веде вниз до його кам'яної плоті. Мої зіниці розширюються у передчутті насолоди. Він з розумінням посміхається і тягнеться до мене.

Його поцілунки зводять з розуму, а серце в який вже раз збивається з ритму. Гарячі руки торкаються і пестять всюди, губи витворяють таке, що я забуваю як дихати.

Будь ласка! Будь ласка! — шепочу я, не витримуючи більше цієї напруги, — Мені потрібен ти. В мені. Негайно!

І він не бариться. Перші поштовхи врізаються в мене в унісон із шаленим екстазом. Мене накриває знову і знову.

Відчуваю себе такою вільною. Напевне я просто втрачаю здоровий глузд.

Прошу його раз за разом. Ще! Ще! І він невтомно мені це дає.