Три метри над рівнем неба - Федеріко Моччіа
Бабі одяглася та вийшла з приміряльні. Продавчиня повірила на слово. Не заглядаючи у пакет, віддала їй нову записку. Бабі пішла, а продавчиня замріяно подивилась їй услід. Вона була доволі симпатична і теж не проти пограти в цю захопливу гру. Можливо, сьогодні ввечері вона дорікне своєму хлопцеві, що у нього не така багата фантазія. Але їй точно варто б поспішити. Деякі шаленства здаються цікавими тільки до певного віку.
Бабі не одразу зрозуміла, якою є нова адреса. Зрештою поїхала до Двох Піній. У садочку неподалік від її школи була лава, на якій вона часто цілувалася з Марко. Під нею вона знайшла білет лотереї «Аньяно» і нову записку. Полювання тривало. Поїхала до маленької ювелірної крамнички у центрі й була змушена заспівати там перед кількома клієнтами. Продавчиня дала їй пречудові сережки з бірюзою і нову записку. У магазині «Бенеттон» на неї чекали піджак та спідниця бордового кольору. Наступна записка привела її в магазин на вулиці Венето, де вона розгадала ребус і отримала гарнющі черевички зі шкіри у тон вбранню. Відтак полювання змусило її повернутися на вулицю Вінья Стеллуті. Старенька квіткарка з магазинчика перед площею праворуч дала їй молоду орхідею та ще одну записку. Неподалік — у барі-кондитерській «Евклід» для неї було оплачене її улюблене тістечко. Поки Бабі їла пісочний кошик з кремом та шматочками фруктів, касирка подала їй останню записку:
Ти їси свій кошик з кремом
Й втомлена уже, напевно,
Та подумай: що не так?
В чому відчуваєш брак?
Якщо без цього не можеш жити,
То варто на старт поспішити.
Бабі проковтнула останній шматок тістечка, з виноградинкою посередині. Витерла рота і вийшла на вулицю. Якби матір зустріла її зараз, то не впізнала б. На ній був чудовий бордовий костюм, елегантні шкіряні черевики, маленькі «Рей-бан», прегарні бірюзові сережки, орхідея у волоссі, а в кишені — потенційне багатство, лотерейний квиток. Але якби Рафаелла справді її побачила, вона була б щаслива. Тепер у Бабі на шиї був теплий кашеміровий шалик. Бабі звернула з площі Евкліда й зупинилася біля входу до Вілли Ґлорі. Саме там, де почалося полювання на скарби. Впізнала синю машину «GT» 16 клапанів з телефоном. Вбігла у парк. Марко був там, стояв нерухомо, спершись на дерево. Бабі підбігла до нього та обійняла. Марко витяг з-за спини троянду, яку ховав до цієї миті.
— Тримай, рибонько. Вітаю з чотиримісячним ювілеєм.
Бабі щасливими очима подивилась на троянду. Потім знову обійняла його за шию й пристрасно поцілувала. Вона була справді закохана. Як вона могла не бути закоханою після всього цього? Марко легко її відсторонив, усе ще тримаючи за плечі.
— Дай на тебе подивитись… Тобі дуже личить усе це вбрання. Ти дуже елегантна. А хто ж для тебе вибрав оці всі речі?
Марко поправив на ній блакитний шалик. Бабі дивилась на нього великими блакитними очима й усміхалася.
— Ти, мій любий.
Марко обійняв її. Пішли до виходу.
— Ти можеш залишити «Веспу» тут?
— Чому, куди ми йдемо?
— На аперитив, а потім, можливо, і повечеряти.
— Я маю попередити маму.
— Подзвониш їй з машини.
Бабі сіла в «GT». Марко, як джентльмен, сам поставив на передньому колесі «Веспи» протиугінний ланцюжок. Потім сів у машину і швидко поїхав у вечірньому дорожньому безладі. Бабі подзвонила додому. Її батьки пішли грати до Бонеллі. Даніела дала їй номер. Рафаелла була така зайнята картами, що слухала геть неуважно. Вони йшли їсти піцу. Там був, звичайно, і Марко, але також група інших друзів. «Веспу» вона залишить у Палліни й забере її завтра, Марко подарував їй шалик. Можливо, саме ця остання новина втішила Рафаеллу. Бабі отримала дозвіл.
Вечеряли у «Матрічано», піцерії-ресторані на вулиці Граккі в районі Праті, дуже відомому, тому що туди ходили актори та інші знаменитості.
Поговорили про полювання на скарби. Бабі розповіла, як її це потішило. Як складно було зрозуміти одну з адрес. Як сподобалися всі речі і як їй заздритимуть подруги. Марко відмахувався, але не зміг приховати, як він пишався цією ідеєю.
Пожартував, сказавши, що прибув на Віллу Ґлорі, непокоячись, що вона не зрозуміє якоїсь із записок і не приїде. Бабі вдала, що образилась. Марко усміхнувся їй. Бабі поправила волосся. Він погладив її руку. Тут увійшов уславлений актор разом з гарною й ще не відомою дівчиною. Та швидко здобуде славу, принаймні у журналі пліток «Novella 2000», зважаючи на те, як вона поводилась. Офіціант привітався з актором і одразу знайшов для нього місце. Бабі помітила його. Вона кілька разів обернулася й сказала про нього також Марко. Той підлив до її келиха, самовдоволено вдаючи байдужість до цієї новини. Більшість відвідувачів змусили себе поводитись як Марко. Хтось, не витримавши, обернувся подивитись на актора. Ще хтось привітався з ним, щасливий, що може показати всім, чий він друг. Актор відповів на привітання, а потім довірливо прошепотів своїй дівчині, що поняття зеленого не має, хто всі ці люди. Вона засміялася більш-менш щиро. З неї вийшла б непогана акторка. Багато хто продовжував їсти, ніби звик бачити знаменитостей щодня. Насправді незрозуміло, чому «Матрічано» був у такій моді. Люди туди йшли, щоб зустріти знаменитостей, але потім, коли ті приходили, вдавали, ніби не помічають їх.
Потім трішки прогулялися центром. Зайшли до «Джолітті» й узяли морозива. Бабі мало не посварилася з офіціантом, зажадавши подвійну порцію вершків. Марко заплатив націнку, аби вдовольнити її бажання. Потім, дискутуючи все ще про морозиво, офіціанта, «Джолітті» та подвійні вершки, майже незчулися, як опинилися вдома у Марко. Тихо відчинили двері, щоб не розбудити його батьків. Навшпиньках пройшли до його кімнати. Зачинили двері й тихенько увімкнули радіо. Ніжний поцілунок привів їх до ліжка. По «Теле Радіо Стерео» теплий жіночий голос представив наступний романтичний кліп. Місяць нахабно зазирав у вікно. У цьому чарівному присмерку Бабі дозволила пестити себе. Марко повільно зняв з неї костюм, який сам і подарував. Вона залишилась у бюстгальтері та трусиках. Він поцілував її між шиєю та плечима, погладив волосся, легко торкнувся грудей, вузького плаского живота. Потім притягнув її до себе.
Соромлива і трішки налякана,
