Розбивши її життя (частина 2) - Сафо Мелі

– Добрий вечір, – звернулася я до жінки в окулярах, що заповнювала якісь папери.

Не відриваючись від писанини, вона кивнула кудись убік:

– Присядьте там.

Я обернулася і побачила в кутку дерев'яний старий стілець. Сидіти не хотілося. Точніше, не моглося. Нерви били через край. Але я все ж таки послухалася і опустилася на стілець, стиснувши сумку на колінах.

Далі посипалися питання. Що сталося, на що скаржився Артем, коли прийшов додому, на які препарати алергія, група крові, на що хворів…

Від цих питань мене все більше пробирало тремтіння. Вона не звертала на мене жодної уваги. Лише щось записувала до карти.

– Тяжкі захворювання були? Операції?

– Знаю, що була вітрянка у дитинстві. Операцій начебто не було.

– Якісь препарати сьогодні приймав?

– Я не знаю. Тільки лікар швидкої щось вколов, а раніше – не знаю. Але він взагалі ніколи не захоплювався самолікуванням. Навіть головний біль терпів, рідко пив таблетки.

Вона знову кивнула головою. Потім зняла слухавку старого дискового телефону та зателефонувала кудись. Карта Селіванова готова, зараз із дружиною передам.

– Надягайте халат. – вона знову кивнула головою убік. – Коридором праворуч і ліфтом на третій поверх піднімайтеся. Там вас зустріне медсестра, передайте їй історію.

Мені сунули папери в руки, і я пішла коридором. Поки чекала на ліфт, намагалася прочитати, що написано на карті. Тьмяне світло і тремтіння рук не давали вловити літери. Ну і почерк, звісно, ​​взагалі не розібрати…

Вийшла із ліфта на третьому поверсі. Подвійні великі двері у відділення замкнені. "Реанімація". Все.

Я не пам'ятаю, як підняла руку і натиснула на дзвоник. Тут же двері відчинилися і вийшла молоденька медсестра в синьому халаті, такій же шапочці та блакитній масці. Простягла руку і забрала картку.

– Зачекайте! – я вхопилася за ручку дверей, не даючи медсестрі піти. – Скажіть…

– Чекайте тут. Скоро вийде лікар і все розповість.

Двері зачинилися, і я залишилася одна, у похмурому темному і дуже тісному коридорі, з фарбованими стінами та двома стільцями. Морок.