Дитина від батька мого чоловіка - Олександра Багірова

Світлана – це роздратування з першого погляду. Щойно їх познайомили, вона викликала у Влада лише хвилю огиди. Коли відкривала рота, хотілося заклеїти його скотчем. Чому на вигляд симпатична панночка його так дратувала, Влад зрозуміти не міг.

А вона, як на зло, шукала з ним зустрічей. Він приходив до хати друга, а там вона. В результаті Влад здригався, ледве чув її голос. Батько Світлани був йому не просто другом, він врятував йому життя. Закрив собою від кулі та став інвалідом. Влад відчував свою провину перед генералом. Допомагав як міг.

Тільки, на жаль, після тривалих курсів реабілітацій, коли, здавалося, небезпека позаду, Іван раптом став швидко здавати так швидко. Згорав на очах. Влад землю рив, знаходив все нових та нових фахівців, а вони лише розводили руками. Ніхто не розумів причину такого різкого погіршення стану.

На смертному одрі Іван попросив Влада подбати про Світлану. Непросто подбати, а взяти її за дружину. Спочатку Влад оцупенів. Потім намагався пояснити, що нічого не вийде, він лише зіпсує життя дівчині. Намагався знайти логічні аргументи.

- Зрозумій, Владе, любить вона тебе. І не буде спокою моєму серцю навіть там, знаючи, що єдина кровиночка нещасна. А згодом, я впевнений, вона зробить усе, щоб і ти її полюбиш. Дай їй шанс, візьми за дружину. Адже пропаде без мене... без тебе... Накоїть такого, що життя переламає. Не можу піти… пообіцяй…

Як удар грому, який розламав його життя. Якби не Іван, він уже не ходив би по землі. Друг помирав, і Влад певною мірою відчував свою провину. Не міг тоді відмовити. Не наважився. Хоч довго чинив опір. А потім... коли Івана не стало... офіцерська честь, не дозволила порушити цю обіцянку. Так Влад обзавівся ненависною дружиною.

Світлана старалася, була нудотною, дбайливою і до оскому дратівливою. Нічого не мінялося з роками, він не зміг себе змусити навіть нейтрально ставитися до дружини. Став гидкий сам собі за цей фарс. А в моменти близькості, він незмінно уявляв актрис, та будь-кого, тільки хоча б думками бути не з нею. Він уникав Світлану, як міг, але вона як заразна хвороба вчепилася і не відпускала.

Перші роки його тримала обіцянка дана Іванові. Ще і проблеми з сином, відсунули Світку на десятий план. Хлопець зовсім від рук відбився. Ще шмаркач а в поліції його вже всі знали. Крадіжки, напади на перехожих, вживання заборонених препаратів. Що він тільки з ним не робив, ставало лише гірше. Після втрати матері хлопець утратив береги. Щоразу, витягаючи його з чергової колотнечі, Влад думав - гірше вже не буде, і помилявся. Син раз за разом збільшував градус вседозволеності. Відверті розмови, прохання, покарання – нічого не діяло.

Друг, з яким працював Влад,  порадив йому відправити сина за кордон до закритого навчального закладу. Там такий режим, що учні кроку без дозволу не зроблять. Влад особисто з'їздив, перевірив усі, переконався у надійності закладу. Нелегко далося це рішення, але треба було визнати, що сам він упоратися з підлітком не міг.

На диво – це допомогло. Зараз через роки Влад міг пишатися своїм сином. Він пішов вчитися далі, захопився футболом. Пізніше це переросло в заробіток, і син, крім навчання, будував спортивну кар'єру. Але... завжди є це горезвісне "Але", стосунки у них залишалися натягнуті. Син віддалився і не хотів підпускати до себе батька. Він знаходив тисячу та один спосіб ігнорувати зустрічі з ним. Від грошей також відмовлявся, забезпечував себе сам.

 А вдома його незмінно зустрічала Світлана ... І тут бажаючи позбутися цієї прокази, Влад припустився ще однієї помилки.

Він знав, що дружина не хоче дітей, як вогню боїться вагітності. З цим розрахунком і сказав, що настав час їм завести спадкоємця, не без зловтіхи, згадав про її вік. Вважав, що це буде чудовим приводом для розлучення. Але і тут Світлана його обставила ... завагітніла.

У цьому була ще одна дивина. Влад не торкався дружини після того, як його голубонька увірвалася в життя. Тільки одна ніч була в нього під питанням, коли прийшов додому з роботи напідпитку. Другу сорок п'ять стукнуло, дозволив собі зайвого. Але Влад був у свідомості, ойму здавалося, що він все контролює, поки вдома його пам'ять не відключилася. Тієї ночі він нічого не пам'ятав, а ранком Світлана пурхала як метелик, розхвалюючи його чоловічі подвиги.

Так погано йому стало від себе. Тоді й зрозумів, треба закінчувати цей цирк із шлюбом. Обіцянку Івану виконав. Але не зрослося. Усе. Тим більше зараз, коли він уперше у житті відчув себе живим.

Але його плани зруйнувалися одразу. Спочатку йому підкинули відео та фото його Ілони. Відео - нарізка відвертих кадрів, де його голубонька оголена в обіймах якогось пацана. Її обличчя сповнене пристрасті, відкриті губи, затьмарений погляд. Це було вище за його сили. Монтаж! Перша та чітка думка. Ні. Не може його дівчинка так вчинити. Вона невинна та чиста!

Влад дивився на кадри, перебирав фото і тихо божеволів. Треба якнайшвидше з'ясувати це непорозуміння. Розібратися. Віддав на експертизу матеріали свого друга, програміста з роботи. Матвій був одним з небагатьох, кому він довіряв. П'ятнадцять років пліч-о-пліч. Багато що пройшли разом.

А ось результат шокував Влада, вдарив обухом по голові так сильно, що він втратив контроль, втратив відчуття реальності. Плівки справжні. Немає жодного монтажу. А він все одно не вірив. Не міг відмовитись і відпустити, не міг і заплющити очі на зраду.

А потім новини про вагітність, від голубоньки та дружини. І в обох випадках його батьківство питання спірне. Якщо дитину Ілони він все одно міг прийняти. То з дружиною доведеться ще розібратися, обов'язково зробити тест.

Зраду не можна пробачити. Хто зрадив раз, вчинить так ще багато раз. Зі зрадниками треба рвати стосунки без жодних докорів сумління. А тут не зміг відпустити свою дівчинку. Він шалено хотів бути поруч з нею, хоч неприємні черв'яки щомиті вигризали душу.

Влад мав намір у всьому розібратися. Розставити крапки. Але… черговий удар… аборт… втекла…