Дитина від батька мого чоловіка - Олександра Багірова

Влад

Він тримав у руках записку і не вірив своїм очам. Вже два тижні не вірив. Маленька брехлива дівка. Адже він знав, що лицемірка. Прекрасно усвідомлював і продовжував ув'язати в ній, втрачаючи себе, своє життя. Точніше, його життя і було тепер зосереджено на ній.

Але навіть від Ілони він не очікував такого. Влад все одно до останнього шукав їй виправдання. Переступав крізь себе. Зневажав свої вчинки, і щойно дивився в темно-карі очі, пропадав. Забув про роботу, справи, проблеми. Існувала лише його Ілона. А вона майстерно вила з нього мотузки, зраджувала і потім з ніжністю линула, як хитра та спритна кішка.

І ось, тепер задерши хвіст, його кішечка зникла, залишивши наостанок гіркий смак зради. Вона вбила їхню дитину. Можливо він не батько. Але це зовсім неважливо. Він уже полюбив дитину, прийняв усім серцем. Адже це її плід, його коханої жінки, решта не має значення.

Так, погрожував забрати. Але це від бажання вколоти, заподіяти їй хоч малу частину болю, що принесла вона. А тепер нічого нема. Влад все перевірив, аборт був. Лікар навіть згадав чорну, тоненьку дівчину, описав її точно. Його Ілона, його брехлива, лагідна кішка.

Влад усвідомив, щойно побачив її вперше, він пропав. Заплакану, в драних джинсах, голубоньку на узбіччі дороги. Груди здавило щось невідоме, дуже міцне, він мало не в'їхав у дерево. Ледь встиг зреагувати, та натиснути на гальма. Йому під сорок, а він закохався з першого погляду, як хлопець. Їй дев'ятнадцять, його старшому синові стільки ж. Куди він ліз? Навіщо? Мало проблем та головного болю?

Влад намагався просто допомагати. Забороняв своїм демонам наближатися до неї. Він їй не пара. Втім, Ілона для нього також. Він старший, повинен бути розумнішим. Жодна жінка у житті ніколи не зносила йому дах. Влад завжди володів ситуацією, вважав, що холодний і ясний розум, найвірніша і найдієвіша зброя. І ніщо ніколи не вибивало ґрунт з під ніг, що на роботі, що на особистому фронті.

Траплялися в нього захоплення, але це завжди був швидкоплинний інтерес. Першу дружину Влад любив, шанував. Вони були разом ще зі школи. Вона вже вагітна чекала на нього з армії. Це було схоже на міцну дружбу, приправлену ноткою ніжності і любові. Це були ті спокійні стосунки, які влаштовували Влада.

На першому місці завжди була робота. Їй він віддавав усі сили. Сам рвався у бій. А вдома, на нього завжди чекав затишок і спокій. Він поважав свою жінку, за її терплячість та мудрість. Але нещасний випадок забрав життя дружини. І його звичний світ дав тріщину.

Він віддав себе роботі з ще більшим запалом. Війна гартувала, виковувала залізні нерви, не дозволяла давати слабину. Один неправильний крок. Жалість до ворога, поблажливість до підлеглих, і все, одразу ніж у спину.

І хто би міг подумати, що Ілона переверне його світ. Змінить докорінно, дощенту все, у що він вірив. Покаже, що означає любов, і дасть відчути, що з божевільними почуттями завжди неподалік ходить зрада. Така молода і вже настільки спритна. І навіщо? Він ніяк не міг збагнути, чого їй не вистачало?

Тоді коли дізнався про вагітність, він говорив із нею жорстко. Але надто сильно все клекотіло всередині. Лють, те почуття, яке він ніколи не випускав з під свого контролю, вирвалося на поверхню.

Про Світлану вона повинна була дізнатися, коли б він покінчив, з цим бридким фарсом під назвою шлюб. Але саме з того дня почалась чорна полоса. Його життя стрімко летіло вниз, все руйнувалося, і блискавична реакція Влада цього разу не спрацювала.