Дитина від батька мого чоловіка - Олександра Багірова

Час не лікує. Він лише повільно і впевнено роз'їдає рани, перетворює кожну хвилину життя на болісне існування. Адже світ залишився колишнім, снують туди-сюди люди, життя б'є ключем. Тільки не для Влада. Він завмер у якійсь своїй площині, і не хотів повертатися. Збоку все було так само, працював, рухався, щось робив, створював ілюзію звичайного життя.

Ніколи б не припустив, що одна голубонька, переверне його світ, розчавить своїми маленькими кулачками серце, перетворивши на поранений потік болю. Тривога з'їдала його зсередини. Його мучило спустошуюче почуття небезпеки. Він не розумів причин. Може, з голубонькою сталося лихо? Раптом вона не має грошей. Навіть після всіх ножів у спину, він продовжував щомиті думати про неї. І це виснажливе занепокоєння не залишало ні вдень, ні вночі.

Через декілька місяців Владу стали снитися сни, де Ілона тягла руки і кликала його. Він прокидався у холодному поті. Що там жахіття війни, ось де справжній кошмар.

Щоб якось привести себе до тями, Влад діставав телефон, відкривав фотографію і невідривно дивився на зображення своєї Ілоночки в обіймах якогось мужика.

Через два місяці після втечі вона надіслала йому на пошту листа: «У мене нове життя. Незабаром виходжу заміж». Саме в той момент він визрів для її пошуків. Хотів знайти, подивитися у вічі, з'ясувати все. Не міг він без цієї брехливої ​​лицемірки. Розумів, що в'яз по горло, ланцюги болючої одержимості скували його. Не може дихати без неї. Просто побачити. Доторкнутися. Почути голос. Але цей лист спалив останню сліпу надію.

Потрібно її відпустити. Прийняти думку, що його голубонька більше ніколи не буде з ним. Вона йде далі. Живе. Радіє життю. А він залишився там, у минулому, під уламками їхнього недовгого щастя.

Була ще вагітна Світлана. Швидка поява дитини мала його трохи витягнути з трясовини, дати сили. На жаль немає. Влад, як і раніше, без здригання не міг дивитися на дружину. Нічого не пом'якшилося. Він не хотів від неї дитину. Ніколи не зможе прийняти душею. Хоч і забезпечить усім потрібним. Він усе ще оплакував їхнє дитя кохання з Ілоною. Як вона могла? Хай би пішла. Будувала життя з іншим. Але аби залишила їхнього сина.

З кожним днем ​​сумніви зникали, Влад тепер був упевнений – то була його дитина. Серце підказувало. Тільки яке тепер це має значення? Основне і найстрашніше слово: «Була».

Дружина все ж таки його здивувала. Влад був упевнений, що під час вагітності вона з ланцюга зірветься, вимотуючи його своїми примхами. А Світлана, навпаки, стала лагідною та тихою. Можливо, давались взнаки постійні проблеми зі здоров'ям, загроза викидня. Може реально, є в ній щось людське? Адже видно як переживає. Раптом материнство змінить її? Втім, щодо Влада це нічого не поміняє. Насильно полюбити неможливо.

Потім коли стало видно живіт, Світлана згасла остаточно. Все хвилювалася, що лікарі не зможуть її вберегти. Перебралася спати до сусідньої спальні, щоб Влад ненароком не нашкодив дитині уві сні. Він не впізнавав дружину. Невже вагітність зробила з неї іншу людину?

Ще через місяць Світлана вирішила їхати до Лондона. Там вона вчилася, багато знайомих, і їй порадили лікаря якогось світового генія. Влад не заперечував, зітхнув із полегшенням, коли йому не знадобилося їхати разом із дружиною.

Вони розмовляли по відеозв'язку. Влад жодного разу не приїхав. Повинен був. Розумів, це його дитина, треба було б відвідати дружину. Але як уявляв, що побачить її на власні очі, така огида накочувала. Тому вирішив відкупитися грошима. Не шкодував коштів. І шалено сумував за своєю дівчинкою. А потім ще почалися ці кошмари. Ілона кликала його уві сні. Щоночі в сльозах приходила і простягала руки. Влад біг до неї в'язкою трясовиною, падав, піднімався і знову біг. Але так жодного разу не добіг.

- У тебе народився син! - Радісний крик Світлани по телефону.

А в нього все у душі обривається. Скільки б він віддав, щоб почути ці слова від своєї голубоньки.

Але все змінилося. Та так, що Влад і припустити не міг. Коли повернулася дружина, він зустрів її в аеропорту, взяв на руки дитину і... розтанув. Очі затьмарила щаслива пелена. Він дивився і не міг надивитись. Стільки ніжності з'явилося в його змученому серці. Ось у цей момент Влад набув нового сенсу життя. Він знав, що тепер цей крихітний хлопчик, є центром його всесвіту.

Але, незважаючи на любов до дитини, що миттєво спалахнула. Тест ДНК він все ж таки зробив. Занадто багато зради. Хотів переконатися, хоч у результаті не сумнівався. Він відчував неймовірний зв'язок. Навіть згадуючи появу на світ першого сина, Влад не відчував подібних емоцій.

Батьківство підтвердилося, дружина справді зробила йому подарунок. Його син, його малюк, його сонце, що висвітлив чорну і безпросвітну темряву в душі. Син повернув йому сили, зігрів, прогнав тугу, по тій, яка, незважаючи ні на що продовжувала жити в серці Влада.