Твої не рідні - Ульяна Соболева

 - Ти, - нахилився до її обличчя, сам не розуміючи, що роблю, пильно вдивляючись то в одне око, то в інше, і дух захоплює від стрімкості, з якою я падаю вниз, - ти сподобалася.

 - Так швидко?  - довгі вії тремтять, і я майже торкаюся носом її губ.

 - Чому швидко?

 Дихає часто-часто, і полуниця тепер всюди навколо мене гаряча, до неможливості сексуальна полуниця, якою видихає вона мені в обличчя.

 - Може, додому запросити?

 - Запроси ...

 Від однієї думки про те, що зараз втисну її в двері і жадібно вп’ьюся в її рот своїми пересохлими губами, стало пульсувати в паху.

 - Думаєш, з такими, як я, можна відразу?  Та пішов ти!

 Вона ухилилася, двері якось швидко відкрила і зникла за ними, зачинивши прямо у мене перед носом.  Я навіть отямитися не встиг.  Твою ж мати!  Ось ідіот!  Налякав її.  Це я за нею місяць тягаюсь, а вона мене вперше бачить.  Це я до озвіріння хочу її запах язиком спробувати, а я для неї маніяк-збоченець хльосткіше за того дебіла в кросах.

 Я так і залишився біля її дверей, руки в кишені, і не знаю, що робити: постукати або піти.  Був упевнений, що ментів викличе або кричати буде.  Простояв, напевне, близько години, ще стільки ж під вікнами.  Поїхав додому і не міг про неї забути.  Перед очима її губи, як посміхається, як їсть полуницю і дає серветку мені, щоб витерся.  Година спілкування, а я овоч.  Її овоч.  Чорт, я стільки мозолів за ніч не натирав при перших стояках.  У мене якийсь спермотоксікоз почався, навіть у підлітковому віці зі мною нічого подібного не відбувалося.  Мені здається: я наяву відчуваю цей запаморочливий запах полуниці, і від будь-якого іншого нудити починає.  Усі ці Шанелі, Річі, Гучі.  Усе нахер.  Мене вставляв тільки її запах.  Я щиро заздрю тим, хто йшов до своєї любові повільно, у кого були шанси згорнути, звалити вчасно, передумати.  У мене нічого цього не було.  Побачив, доторкнувся і заразився.

 Як ви думаєте, куди маніяк поїхав прямо зранку?  Правильно, до її дому.  Сховав машину в кущах і червоними, як у кролика, очима виглядав, коли вийде з під'їзду.  Ось так і стають пацієнтами психіатричних клінік - зустрічають іншу людину і сходять з розуму. Просто тому що в цю секунду тебе більше немає, на світ народжується щось інше, хворе і неправильне і тим не менше найкрасивіше в моєму житті.  Як, втім, і найпотворніше згодом.  Вона вийшла не одна, а зі своєю сусідкою, схожою на Мерліна Менсона, волосся фіолетове, черевики на якихось шалених підборах, уся «забита», губи чорно-червоні.  Цікаво, що між ними спільного?  Хоча, яка мені різниця.

 Я на автоматі втиснув педаль газу й помчав на своїй спортивній «лялечці» прямо за ними, наздогнав і з задоволеною пикою, перекрикуючи музику, запропонував підвезти.  Мерлін Менсон поплескала віями і склала рот у траурний бантик, а Нюта подивилася своїми синіми очима так, немов я не підвезти запропонував, а потрахатися.  І це було для неї очманіти як образливо.

 - Ти слідкуєш за мною?  Ти що, хворий?  Ніхто нікуди з тобою не поїде.  Я згадала, де тебе бачила.  Це якась суперечка або прикол?  Відвали, зрозумів?

 - Анько, ти чого?  Поїхали, ми ж проспали, і маршрутка тепер чорт знає коли приїде.

 - Я краще спізнюся ...

 Потягла Менсона за собою, та тільки й встигала каблуками перебирати, обертаючись на мене, надуваючи міхури з жуйки і знизуючи плечима.  А я сидів і посміхався.  У мене до фізіономії прилипла ця тупа посмішка.  Дівчинка в білих шкарпетках мене зробила, як лоха.  Просто клацанням пальців прямо в бруд.  Так мене ще ніхто не посилав.  Щоб дивлячись в очі і відкритим текстом.  Зазвичай, у дівчат від виду моєї тачки мокріли трусики і вставали соски, а від виду моєї фізіономії поблизу вони відразу опускалися на коліна, щоб прийняти мене в рот з таким виглядом, ніби на них зійшла манна небесна.  І мені подобалося розпорошувати в їх силіконові губи своє єство.  Я звик до цього розкладу, він мене більше ніж влаштовував ... і зараз мені здавалося - це малятко з ляльковими очима і локонами розмазала мене по асфальту.  Дивився їй услід і виходив слиною на її попку, затягнуту джинсами, і довгі ноги.

 Пі ** ець якийсь.  Очманілий, дав по газах і промчав повз них, на ходу закурюючи і врубаючи музику.  Заїхав до однієї з завжди готових і згодних, з інстаграмовскої фан-групи Гоші Гамірного, сина олігарха і власника найкрутішої тачки в місті, вставив їй прямо біля дверей, кінчив їй на величезні силіконові кульки, що стрибали в такт поштовхам, покручуючи неприродно довгі соски і роздумуючи  про те, що їх теж витягають якось  або з ними їй все ж пощастило від природи?  Ні, я не уявляв собі Білі Шкарпетки, я просто брудно трахався і скидав напругу, і ні хрена не скинув.  Жбурнув на стіл гроші, чмокнув володарку куль у щоку, уникаючи цілувати роздуті губи - чорт його знає, у чиєму ще фан-клубі вона є.

 - Я наберу тебе, Лер.

 - Добрееее, набери.  Тільки я не Лера - я Світлана.

Та хоч Оксана.  Яка різниця, головне, щоб не Славік або не Артем, а то зараз нарватися, як два пальці ....  З'їздив до батька в офіс, послухав нудну лекцію, позіхав, прикриваючи рот рукою, і змився, поки всі вийшли на перекур.  Знову сидів у машині недалеко від її будинку ... психував, тому що вона не поверталася, і я проклинав себе, що не почекав її біля універу.  Усередині піднімалася така скажена лють від думки, що у неї якесь своє життя, і в ньому взагалі немає місця для мене,  і, швидше за все, є якийсь урод, з яким вона зустрічається і навіть спить.  Виродку заочно відірвав яйця, відрізав член і зламав ноги і руки.  Викурив, напевне, цілу пачку, поки раптом не побачив Менсона з плеєром у вухах і  рюкзаком кислотно-бузкового кольору.  Вискочив з тачки і за нею.  Коли за руку схопив, вона заверещала, але, коли мене побачила, упізнала і притихла.