Залежна психопатом - kxduarte
Так, звичайно. Так і повірив. Ви просто залежні від мене, тому й у вас мої фото. Якби ж вона признала це, було б цікавіше. Однозначно.
— Зробіть мені каву.
— Ми не на роботі.
— На роботі. Зробіть каву.
Вона більше не сперечається. Слухняно встає і покидає кімнату. Мені не потрібна кава. Я перед цим випив три порції міцної, щоб витримати розмову із нею. Але я й близько не думав, що це дійде до такого.
Я дістаю свій телефон і знімаю на відео всю її кімнату, вловлюючи кожен куточок.
Вона повертається доволі швидко, грюкнувши чашкою по столу, видавлюючи з себе посмішку.
— Сідайте.
— Воу, дякую? Ви дозволили мені сісти в моєму будинку?
Вона має розлючений вигляд, мене це дивує. Раніше я радше думав, що вона тримає язик за зубами, бо майже ніколи нічого не говорить. Але з тим, що вона зараз робить за мене роботу — вона більше говорить. Більше сміється. Більше дратується. І мене нервує те, що з неї виливається все більше емоцій.
Попри свій злий настрій, вона сідає навпроти мене, ставлячи ще один стілець.
— Я зробила все, що ви хотіли. Завтра я буду на роботі. І я сподіваюсь, що ви вибачите мені те, що сьогодні я не з'явилася в офісі.
Я потираю голову, бо здається, що в мене мігрень.
— Все нормально. Це був вам за вихідний. В ці вихідні ви будете в офісі.
Вона косить на вікно. Знову на стіл. І знову на вікно.
— Та ні.
— Перепрошую? — перебиваю її, запитально здіймаючи брову.
— Закрита вечірка щодо цього відбудеться в ці вихідні.
В ці вихідні? Вона доволі швидко впоралась. Похвально.
— І яке це має діло до вашої роботи?
— А таке, що я випадково записала своє ім'я в списку запрошених, — відповідає вона, показуючи свою дрібну ямочку на правій щоці.