Випадковий свідок - Мерайя Д Рок

                Малкольм завмер. Симпатія на роботі… І Аннет була вагітною…

                - Лілі, а про кого вона говорила, що він їй до вподоби? – вагаючись, чи повідомити цій розбитій горем жінці, що вона втратила не лише доньку, але й онуку чи онука, обережно запитав Малкольм. – Можливо він щось помітив... Оце спостереження…

                - Адам. Його звуть Адам… Фінлі, здається… Такий симпатичний темношкірий хлопець, оператор.

                Малкольм записав це ім’я, і вирішив все ж не говорити про вагітність Аннет. Не хотів, аби горе цієї жінки стало ще глибшим. Натомість він озирнувся, роздивляючись фото на стіні і на полицях. Багато фото, і лише на одному з них крім Лілі та Аннет був чоловік.

                - Мій чоловік помер від раку, коли Аннет було лише чотири. – помітивши погляд Малкольма, пояснила Лілі. – Я більше не виходила заміж. Не могла… Не після Джерома… Аннет майже не згадувала його, вона була зовсім маленькою… Іот тепер вони зустрілися в кращому світі, а я лишилася сама…

                Вона розплакалася, і Малкольм не став більше нічого питати. Ятрити свіжі рани цієї жінки він не міг і не хотів. Він поїхав геть, пообіцявши Лілі ще навідатися, коли завершить розслідування і покарає вбивцю, він покинув її дім.

                Щойно Фарго лишився позаду його авто, Малкольм набрав номер Дебори Тоннер.

                - Деббі, готуй свої апарати – в нас є кандидат на роль батька дитини Аннет Мейнсфілд. – швидко повідомив він, щойно почув глибокий оксамитовий голос судмедекспертки. – Я їду на студію, змушу цього хлопця здати зразок ДНК.