Таємниця старого замку - Евеліна X

Сонячні промені пробивалися крізь густі крони дерев, освітлюючи пилюгу на дорозі, що вела з містечка. Луї та Лео, одягнені у спортивний одяг і наплічники, наповнені провізією, поспішали назустріч пригодам. Їхні обличчя світились очікуванням, адже сьогодні вони мали намір підкорити найвищу вершину в околицях. Ідея про цю подорож належить саме Лео, який ще з дитинства мріяв відчути себе справжнім дослідником. 

Луї нервово поправляв лямку рюкзака, поглядаючи на високі вершини, що ховалися за смугою лісу. Сьогодні був день, якого він чекав з нетерпінням. В руках він стискав стару, пожовклу карту, яку знайшов у бабусиному скрині. Легенда про захований скарб у горах завжди його зачаровувала. Тепер, озброївшись компасом і необхідним спорядженням, він був готовий вирушити на пошуки. Лео, його найкращий друг, трохи сумнівався в цій затії, але відмовити Луї не зміг.

Вони рушили вперед, по стежці, що звивалася між деревами. Раптом, Луї зупинився і вказав на землю. "Дивись, Лео!" - вигукнув він. 

На землі лежав великий, відбитий до блиску камінь, на якому було вигравіровано незрозумілий символ. Луї і Лео, захоплені загадковим символом, продовжили шлях глибше в ліс. Сонце поступово ховалося за деревами, відкидаючи довгі тіні. Несподівано, вони натрапили на стару, закинуту хатину. Її вікна були забиті дошками, а двері провисали на одній петлі. Серце Луї завмерло від передчуття. Він обережно відчинив двері і зазирнув всередину. 

Всередині хатини, на старому письмовому столі, Луї знайшов скриню, інкрустовану металом. З деякими зусиллями він відчинив її і побачив всередині стару, пожовклу карту. На перший погляд, вона виглядала звичайною, але при ближчому розгляді Луї помітив дивні символи і лінії, які утворювали складний візерунок.

 "Це вона!" - вигукнув він, показуючи карту Лео.