Хтива мрія. Книга перша - Єва Басіста

- Можна сказати, що так…

- Ну Ліді тоді точно не сподобається, - протягую та роблю ковток.

- Насте, тобі на яку дату брати квиток до Італії? - змінює тему тато, а я на нього переводжу очі. - Бо ти не говориш… Не дивися на мене такими очима. Поїдеш вчитися. Це навіть не обговорюється. Два роки точно…

- Завтра скажу, - беру ложечку та нервово починаю чавити лимон.

- Добре, - виходить тато з кухні.

Як я ж не хочу летіти до Італії, а тим паче не уявляю, як можна нормально підтримувати стосунки на відстані.

Хоча треба ще ті стосунки спочатку мати, бо я зараз займаюся дурним ділом - рахую невилуплених курчат.