Пристрасть спотворює все - Юлія Міхаліна

1998 рік

– О-о-о, – простогнав чоловік, приходячи до тями від пронизливого болю в лівому передпліччі та неприємного шуму, що ніби розколював голову навпіл, – Дідько…

Щоб відкрити повіки та зрозуміти, де знаходиться, потрібно було прикласти чимало сил. Розплющивши очі, першим, що побачив чоловік буда білосніжна стеля, що буквально осліпляла. 

Чорт забирай, що відбувається?..

– Нарешті Ви отямилися! – зі сторони почувся задоволений жіночий вигук, який, тільки-но Олег спробував підвестися, змінився обуреним: – Гей, юначе, куди зібралися? Ану ляжте назад!

Разом з цим над Чернишевським схилилася симпатична брюнетка у білому халаті, намагаючись притиснути назад до старого скрипучого ліжка. Виходить, перед ним медсестра і він у лікарняній палаті. Ось звідки жахливо білі стелі. Якого біса?..

Нахмурившись, Олег машинально зачепився поглядом за бинтовану пов'язку на власному плечі, що проглядалася крізь злегка розстебнуту на грудях сорочку. Поранення. Ось чому так боляче.

«Чернишевський, думай, що трапилося?..» – перш ніж до кінця висловив уявне питання, в пам'яті сплили уривки фраз і пережитих епізодів. Записка. Завод. Пашка...

– Де Рита?! – відштовхнувши від себе медсестру, прикрикнув чоловік.

Скинувши ноги на підлогу, різко сів на ліжку. В очах моментально помутніло, та його стан не мав значення в порівнянні з тим, що могло статися з його дівчинкою. Її треба спати. Чим скоріше, тим краще.

– Яка ще Рита? – щебетала панночка, заметушившись біля Олега зі шприцом, – Вам про себе треба потурбуватися, у Вас вогнепальне поранення, яке мало не зачепило кістку. Серйозний струс, очевидно, від падіння та удару об бетонну підлогу. Потрібно лежати, інакше я зараз покличу лікаря і...

– Та кличте, кого хочете! – намагаючись підвестися з ліжка, обурився Чернишевський, – Тільки скажіть, що з Ритою.

– Молодий чоловік, зупиніться? – заверещала медсестра, намагаючись посадити його назад.

– Краще допоможіть, – огризнувся рішуче налаштований чоловік, на нетвердих ногах поплентався до заповітних дверей.

– Та що Ви собі дозволяєте?

Допомоги чекати немає звідки. Що ж, якось упорається сам. Треба знайти телефон та зателефонувати. До міліції? Ні, не варіант. Краще одразу Шторміну, він допоможе з усім розібратися.

Ледве Чернишевський встиг добратися до виходу, двері перед носом відчинилися, представивши навпроти чоловіка років сорока, кремезної статури з трохи пихатим виразом обличчя. У накинутому халаті поверх осінньої куртки він мало був схожий на лікаря.

– О, дивлюся, наш свідок прийшов до тями, – оцінюючи Олега, прокоментував незнайомець.

– Чоловіче, я прошу Вас, вийдіть, – знову проторохтіла медсестра, – пацієнту ще не дозволили відвідування.

– Люба, Ви, схоже, чогось не розумієте? – проходячи вглиб палати, пирхнув нахаба. Хапаючи дівчину під лікоть, спробував відвести до коридору.

– Що Ви собі дозволяєте? – втрутився здивований Чернишевський.

– А ось що, – відпустивши брюнетку, незнайомець витяг з внутрішньої кишені куртки посвідчення в шкіряній палітурці. 

Одним ривком розкрив і сунув до очей медсестрі. Вона, підібгавшись і пославши співчутливий погляд Олегу, поспішила відступити. Лише після втечі медсестри честі подивитись на посвідчення удостоївся Чернишевський.

– Коробов Максим Вікторович, – представився чоловік, ховаючи документ, – Майор СБУ, Управління боротьби з корупцією та оргзлочинністю.

Нахмурившись, Олег без сорому окинув поглядом служителя закону. Про цю людину Чернишевський чув. Відверто кажучи, сам до кінця не зрозумів, що збентежило більше: зацікавленість його особистість спецслужбами, чи увага конкретно в особі Коробова.

– Нам необхідно переговорити, – сідаючи на стільчик біля ліжка, помітив майор, – Вчора вночі, під час серйозної спецоперації, Ви були виявлені моїми людьми на старому танковому заводі непритомний із вогнепальною зброєю. Що там робили?

– Я не готовий відповідати на Ваші запитання, – не спішив відкриватися Олег.

– Молодий чоловіче, – посміхнувшись, давив Коробов, – Олег В'ячеславович, Ви недурна людина, співробітник міліції, а ламаєтеся як панночка перед першим сексом. Ви повинні розуміти – співпраця зі слідством у Ваших інтересах.

– Я співпрацюватиму зі слідством, коли мені пред'являть офіційне запрошення на допит. Поки не бачу на те підстави.

– Потрібна підстава? Добре. А якщо це не допит, а, наприклад... – замружившись, підібрав підхоже визначення: – Просто розмова. Розмова, яка враховує взаємні інтереси. Ви хочете дізнатися, що сталося з Вашою чарівною супутницею?

– З Ритою? – миттєво спалахнув інтерес Чернишевського.

Заради її безпеки та порятунку готовий пожертвувати чим завгодно. Навіть втягнутися в сумнівні справи.

– Для початку дайте відповідь на кілька запитань, – хитро примружившись, поторгувався майор, – Що Ви робили вчора увечері на покинутому складі?

– У мене було побачення, – ні краплі не червоніючи, збрехав Олег.