Слідопит - Купер Джеймс Фенімор
Ви балакать по-ірокезькому?
— Так, я розумію мову цих гаспидів і, коли треба, можу розмовляти по-їхньому,— відповів відвертий і чесний Слідопит,— але не люблю ні цього плем'я, ні його мови. По-моєму, добродію Крем'яне Серце, що не мінг,то негідник. Між іншим, мені не раз доводилося вас бачити в боях, до того ж, мушу визнати, завжди в перших рядах. Ви, певно, вже добре знайомі з нашими кулями.
— Тільки не з ваша, сер,— ламаною англійською мовою відповів француз, — une balle з ваш благородний рука — то вірний смерть. Ви забив мій найкращий воїн на один острів.
— Може, й найкращого... Може, й найкращого... Хоча, я б сказав, коли чесно розібратися, то всі вони обов'язково виявляться страшенними негідниками. Не бажаючи образити вас, містере Крем'яне Серце, я таки скажу, що ви водитеся з препоганою компанією.
— Так, сер,— відповів француз, який, розуміючи по-англійському тільки п'яте через десяте, але не бажаючи показати це, вирішив, ніби йому було сказано комплімент, і поспішив відповісти на нього люб'язністю.— Ви добрі вельми. Проте un brave завжди comme ça . Але що це? Як це все розуміти? Що вони роблять з тим jeune homme?
Слідопит оглянувся в той бік, куди дивився й показував рукою Сангліє, і побачив, як за наказом М'юра два солдати грубо схопили Джаспера й заломлюють йому назад руки.
— Гей, а це що буде?! — крикнув провідник, кинувшись до солдатів і турнувши їх з такою силою, що ті порозліталися в обидва боки.— Як ви смієте так обходитися з Джас-ч пером — Прісною Водою? Хто дозволив вам робити це на моїх очах?
— Вони виконують моє розпорядження, Слідопите,— втрутився квартирмейстер,— і я цілком відповідаю за свої дії. Невже ви осмілитеся взяти під сумнів вірність наказу, даного командиром, який має чин офіцера його королівської величності?
— А хай би це був навіть наказ із вуст самого короля — і то я не погодився б, почувши, буцімто наш Джаспер заслуговує, щоб з ним отак обходились. Хіба ж ми не йому зобов'язані тим, що наші скальпи ще цілі? Хіба це не він урятував нас від поразки й приніс нам перемогу? Ні, ні, сто разів ні, поручнику! Якщо ви отак будете проявляти свою владу, то я перший відмовляюся визнати її за вами!
— Це вже пахне непокорою,— відповів М'юр,— але Слідопитові багато що можна пробачити. Джаспер дійсно прикидався, буцімто нам у всьому допомагає; але ж не треба забувати, що було до цього. Хіба сам майор Данкен ле застерігав проти нього сержанта Дангема перед нашим відплиттям з Освего? Хіба ми на власні очі не переконалися, що була зрада? І хіба можна когось іншого запідозрити в зраді, крім цього молодика? Ех, Слідопите, Слідопите! Ніколи вам не бути нівеликим державним діячем, ні великим полководцем, якщо ви довіряєте тільки одній зовнішності людей! Покарай мене бог, коли це не правда, що лицемірство, як ви й самі часто заявляєте, Слідопите,— ще поширеніша вада, ніж навіть заздрість. Це справжня напасть па рід людський!
Капітан— Сангліє тільки здвигнув плечима й сторожко переводив погляд із Джаспера на квартирмейстера і з квартирмейстера знову на Джаспера.
— Я знати не хочу ні про вашу заздрість, пі про ваше лицемірство, ні навіть про вашу людську натуру! — відрізав Слідопит. — Джаспер — Прісна Вода — мій друг; Джаспер — Прісна Вода — відважний, чесний і відданий хлопець, і я нікому в п'ятдесят п'ятім полку не дозволю й торкнути його без особистого наказу майора Ланді і доки я тут! Можете собі розпоряджатися своїми солдатами,' добродію М'юре, а до мене й до Джаспера вам зась!
— Bon! — вигукнув француз через ніс, майже не розтуливши рота.
— Значить, ви не хочете слухатися розуму, Слідопите? Ви— ж не забули наших підозрінь і тяжких здогадів? Ну то ось вам ще один певний доказ проти нього, вартніший за всі наші здогади й підозри. Гляньте на цей клаптик флагдука! Вій служив сигнальним знаком, і знайшла його сама Мейбл Дангемпричепленим до гіллячки приблизно за годину перед нападом ворога. А тепер подивіться, будь ласка, на куций кормовий прапор "Вітрогона", і ви самі скажете, що це кінець від нього. Чи ж можуть бути ще переконливіші докази?
1 Ma foi, c'est un peu fort, ceci (франц.) — Слово честі, це вже занадто.
— Ma foi, c'est un peu fort, ceci —,— процідив крізь зуби Сангліє.
— Навіщо мені ваші прапори та сигнали, коли я знаю юнакове серце,— заперечив Слідопит.— Джаспер має чесність у крові, а це такий рідкісний дар, якого не порівняти з сумлінням якогось мінга! Ні, ні, руки геть від Джаспера, а то ми поміряємося, хто з нас дужчий: ви зі своїми солдатами п'ятдесят п'ятого полку а чи Змій, "оленебій" та Джаспер зі своїм екіпажем! Ви явно переоцінюєте свої сили, поручнику М'юре, і зовсім недооцінюєте чесності Прісної Води!
— Tres bien ,— не втримався француз.
— Ну, гаразд, якщо ви вже викликаєте мене на* відвертість, Слідопите, то я змушений буду говорити ясніше. Так-от: капітан Сангліє і цей хоробрий тускарора Гостра Стріла обидва повідомили мене, що зрадником є оцей злощасний хлопчак! Ну, після такого свідчення ви, сподіваюся, вже погодитесь, Слідопите, що я маю право і потребу покарати його.
— Scélérat! — процідив крізь "зуби француз.
— Капітан Сангліє — хоробрий воїн, і він не буде зводити наклеп на чесного матроса,— не втримався Джаспер.— Скажіть,"' капітане Крем'яне Серце, є тут серед нас зрадник чи ні?
— Авжеж, авжеж,— втрутився М'юр, — хай скаже, якщо ви того так хочете, злощасний, і тоді вся правда вийде на світ божий. Тоді побачимо, чи уникнути вам найвищої міри покарання, коли ви станете відповідати перед судом за свої чорні діла. То як, капітане Сангліє,— бачите ви серед нас зрадника чи ні?
— Oui... так, сер, bien sur...
— Дуже багато брехати! — раптом громовим голосом крикнув Гостра Стріла, кинувшись до М'юра з такою люттю, що ненароком штовхнув його в груди.— Де мої воїни? Де скальпи інгізів? Дуже багато брехати!
М'юрові не бракувало мужності, як і до деякої, міри почуття власної гідності. Виражену злостивим жестом грубість він сприйняв як удар,— до того ж у нього раптом прокинулося сумління,— і він, ступивши назад, шаснув рукою по свою рушницю. Посиніле від гніву обличчя поручника недвозначно виказувало жорстоку рішучість. Однак Гостра
Стріла був спритніший. Дико блиснувши очицями, тускарора озирнувся довкола, сягнув правицею за пояс, вихопив звідти захованого кинджала і в одну мить угородив його по саму ручку квартирмейстерові в груди. Коли той, мов підкошений, повалився з виразом подиву на обличчі до ніг Сангліє, француз тільки поклав тютюну в ніздрю й промовив спокійним тоном:
*— Voila, l'affaire fini... mais.— Потім, знизавши плечима, додав: — Ce n'est qu'un scélérat de moins .
Вбивство скоїлося так зненацька, що ніхто й не ворухнувся, щоб йому запобігти, і коли Гостра Стріла, дико заволавши, кинувся в кущі, всі білі були ще настільки приголомшені, що жоден з них навіть не погнався за ним. Тільки Чингачгук не розгубився: заледве кущі зійшлися за тускаророю, як у їх пірнув делавар, кинувшися з ножем у руці навздогін утікачеві.
Джаспер Вестерн, який вільно володів французькою мовою і якого з самого початку вразили слова й жести Сангліє, звернувся до нього англійською мовою:
— Скажіть, мсьє, чесно: я — зрадник?
— Le voila . — холодно відповів француз,— се наш шпигун... наш агент, наш приятель... ma foi... c'était un grand scélérat... voici '.
З цими словами Сангліє нагнувся над трупом квартирмейстера, засунув йому руку в кишеню і витяг звідти гаманець. Він при всіх витрусив з нього подвійні луїдори , що покотилися під ноги солдатам, які не полінувалися хутко ^/іопідбирати їх. Жбурнувши з презирством порожній гаманець, цей шукач пригод вернувся знову до свого сніданку, в приготування якого він уклав стільки душі, і, переконавшись, що суп удався досить смачний, заходився сьорбати його з такою байдужістю і з таким спокоєм, яким позаздрив би, мабуть, і найстоїчніший індіянський воїн.
РОЗДІЛ XXVII
Одна лиш правда буде вічно жити,
1 лиш чесноту буде світ любити.
Каупер. "Третя загадка"
'Ma foi... c'était un grand scélérat... voici (франц.) — сказати по совісті, він був великий падлюка. Ось такі
Читача варто втаємничити ще в деякі події, що відбулися після наглої смерті М'ю-ра. Так, доки солдати віднесли, обережно поклали й накрили шинелею квартирмейстера, до багаття мовчки повернувся на своє місце
Чингачгук, у якого за поясом і Сангліє, і Слідопит помітили свіжий закривавлений скальп. Обидва й без розпитувань умить здогадалися, з чиєї голови він його здер, проте хоч Сангліє і зрозумів, що Гостра Стріла забитий, він, однак, в ніякий спосіб не виказав ні зацікавлення, ні переживань за долю свого спільника. Він спокійно продовжував їсти свій суп, буцімто нічого не скоїлося. В цих гордощах та в удаваній байдужості явно відчувалося наслідування індіян, хоча більше, одначе, було від практики, від звичайного самовладання й витримки. Слідопит же зберігав цілковитий спокій лише зовні, а в душі був зовсім інший. Він недолюблював М'юра, улесливо-солодень-ка чемність якого була чужа всій щирій натурі Слідопита. Вражений наглою насильницькою смертю, незважаючи на.те, що подібні речі він уже звик постійно бачити на війні, провідник ще дужче був приголомшений викритим зрадництвом М'юра. Бажаючи детальніше вивідати все про цю зраду, Слідопит, щойно небіжчика віднесли з очей, заходився розпитувати Сангліє про всі подробиці. Не бачачи тепер якихось особливих підстав приховувати їх, коли' сам шпигун лежав мертвий, капітан просто за сніданком навів низку незаперечних доказів, які послужать з'ясуванню й деяких. другорядних епізодів цієї повісті.
М'юр,— виявляється, запропонував свої послуги ворогові одразу ж після т9го, як п'ятдесят п'ятий полк прибув на кордон. При цьому поручник особливо хвалився тим, що
він, мовляв, є довірена особа й приятель Ланді, завдяки чому він може добувати й передавати французам найсвіжіші й найточнішу відомості. Французи радо прийняли цю його4 пропозицію, і капітан Сангліє кілька разів таємно зустрічався з М'юром неподалік від форту, а одного разу таємно навіть провів ніч в Освего. Гостра ^Стріла виконував роль посередника при передачі відомостей, а анонімного листа майорові Данкену склав сам М'юр; потім його переправлено до Фронтенака, там переписано іншою рукою й повернено в Освего з тим самим тускаророю.