Слідопит - Купер Джеймс Фенімор

Безжальний був гаспид! Ну. що ж, він коїв те, на що був здатний, а тепер за все це дістав по заслузі. Зараз прикінчу ще' одного негідника, і на цю ніч досить! А як розвидниться, то буде набагато гарячіше.

Розмовляючи отак сам до себе, Слідопит тим часом набив удруге рушницю, а коли замовк, другий ворог упав мертвий на землю. Цього й справді виявилося досить, бо вся зграя, що вичікувала, ховаючись по кущах навколо блокгауза, не побажала чекати на третій доказ вправності тієї самої руки. Не знаючи, кого з них бачить стрілець, а кого — ні, вони пороснули в усі боки, шукаючи собі надійнішого схову.

— А тепер лийте воду, добродію Кепе,— сказав Слідопит.— Я поставив своє тавро на двох негідниках, і цієї ночі вони вже не розкладатимуть вогню під нами.

— Обережно, а то обіллю! — гукнув Кеп, так вправно нахиляючи діжку й спрямовуючи струмінь води, що вогонь відразу ж загас.

Цим і закінчився цей незвичайний бій, і решта ночі минула спокійно. Слідопит, і Кеп вартували почергово, хоча жоден, можна сказати, ні разу по-справжньому так і не склепив очей. Та й навряд чи мали вони доконечну потребу в сні: адже обидва звикли до довгих нічних пильнувань, а особливо Слідопит; той за будь-якої пори року довгий час міг буквально не відчувати ні голоду, ні спраги, ні втоми.

Мейбл, пильнуючи коло батькової постелі,-відчувала, наскільки щастя людини на цьому . світі залежить від, здавалося б, зовсім невідчутних речей. Так, досі вона жила по суті без батька, тому що її зв'язок з ним був скорше уявний, ніж реальний, а нині, коли вона мала незабаром втратити його, їй раптом здалося, що без нього спорожніє світ і вона вже ніколи не зможе знову почувати себе щасливою.

РОЗДІЛ XXV

Всю ніч тут грізно вітер завивав І буйний дощ потоками шумів, Тепер ген схід весь сонцем засіяв, І по гаях луна пташиний спів.

Вордсворт

Коли розвиднілося, Слідопит із Кепом знову вилізли на дах, щоб ще раз роздивитися, що діється на острові. Ця частина блокгауза була обнесена низьким масивним парапетом, який служив надійним захистом для тих, що перебували нагорі; а надбудований він був для того, щоб за ним ховалися стрільці, ведучи вогонь поверх цього прикриття. Отож з-за цієї досить невисокої, зате вельми надійної, огорожі' обидва наші спостерігачі могли чудово бачити все на острові та в протоках довкола нього, за винятком, зрозуміло, того, що заступали дерева й чагарники.

З півдня тяг рвучкий вітер, і подекуди в

протоці сердито нуртувала зелена вода, хоча шквал уже втратив силу, і на хвилях ніде не було піни. Острів загалом мав форму овалач витягненого зі сходу на захід. Тому, якщо пливти протоками, що' обминали його, за вітром, то можна було обійти острівець під вітрилами з будь-якого довшого боку. Кеп збагнув ,іге відразу, виклавши свою думку Слідопитові, тому що єдина надія в обох була тільки на допомогу з Освего. І в ту мить, коли вони стояли, стривожено роззираючися на всі боки, Кеп раптом вигукнув:

— Гей, вітрило!

Слідопит швидко повернувся в той бік, куди дивився його товариш, і справді побачив предмет, який викликав захоплення старого моряка. З висоти будівлі їм було видно всі низькі довколишні острівці, й крізь кучеряві кущі, які обрамляли один із них на південному заході, виднілося вітрило корабля. Невідоме судно йшло, словами матросів, з малою парусністю, але вітер був такий сильний, що вітрильник миготів у просвітах між кущами із швидкістю скакуна, нагадуючи більше хмаринку, що біжить по небу.

— Це не може бути Джаспер,— зневірено промимрив Слідопит, не пізнавши в прудкому кораблі суденце свого друга.— Ні, ні, наш юнак безнадійно запізнився з допомогою. Це французи послали корабель на підмогу цим трикля-лощим мінгам.

— Ну, цього разу, друже Слідопите, ви помиляєтеся, як ніколи в світі!—заперечив Кеп з упертістю, якої, незважаючи на критичне становище, в нього анітрохи не поменшало.— Прісна вода чи солона, тільки то верхній кут "Вітрогонового" грота, бо викроєний він вужчим клином, ніж треба, та й гафель задертий... Гарно, дуже гарно стоїть, але надто вже задертий угору.

— Признатися, я нічого цього не бачу,— відповів Слідопит, якому навіть усі ці терміни були китайським письмом.

— Та невже? Ну, хто-хто, а ви мене просто дивуєте, бо я вважав, що ви своїми очима все бачите. А я той грот і отой гафель хоч де впізнаю. І повинен вам сказати, шановний друже, на вашому місці я б уже став побоюватися, чи не гіршає в мене часом зір.

— Якщо до нас і справді йде Джаспер, то боятися нам більше нічого. Ми можемо вистояти ще вісім-десять годин навіть проти всього племені мінгів, а коли наш відступ прикриватиме Прісна Вода, тоді взагалі нічого впадати у відчай. Дав би тільки бог, щоб він не пішов уздовж берега і не потрапив у засідку, як сержант!

— У цьому саме ж і вся небезпека! Треба було умовитися про сигнали й визначити бакенами місце причалу і навіть місце, де б корабель відстояв установлений міжнародними законами сорокагодинний карантин, коли б якось можна було змусити цих мінгів поважати міжнародні закони. Якщо тільки хлопець пристане, як ви кажете, десь поблизу берега — можна вважати, що тендер пропав!

А втім, добродію Слідопите, може, цього самого Джаспера треба скорше остерігатися як таємного агента французів, а не радіти йому як нашому другові? Я знаю, що сержант саме так розглядає всю цю справу, і повинен сказати, що в нас тут пахне чистою зрадою.

— А це ми, добродію Кепе, побачимо в иезабарі, навіть в не дуже великому забарі, бо тендер уже обійшов останній острівець і за п'ять хвилин усе буде ясно. І все-таки було б непогано, якби хлопця попередити яким знаком. Прикро буде, коли він потрапить у засідку тільки тому, що ми його не попередили про це.

Стривоженість і нерішучість перешкодила, зрештою, і тому, й іншому подати тендерові будь-який сигнал. Та насправді воно й не легко було щось зарадити, бо "Вітрогон", бурунячи воду, з такою швидкістю летів протокою з підвітряного боку, що не було вже коли про це думати. А крім того, на палубі чомусь не було жодної душі, тож ніхто все одно не побачив би їхнього знака; навіть коло штурвала, здавалося, ніхто не стояв, хоча судно йшло швидко і певним курсом.

1 Штуртроси — ланцюги чй канати, що йдуть від барабана^ який повертається .штурвалом, до стерна.

Кеп завмер у безмовному захопленні перед цим-,незвичайним видивомл Та коли "Вітрогон" підійшов— ближче, досвідчене око старого моряка все-таки помітило, що штурвал приводиться в дію за допомогою штуртросів ', хоча того, хто це робив, зовсім не було видно. А що тендер мав досить високі борти, ця таємниця розкривалася просто: ховаючись від ворожих куль, екіпаж, безсумнівно,4— лежав під бортами. Судячи з цього, на палубі, крім кількох чоловік екіпажу, більше нікого не було. Вислухавши ці пояснення свого товариша, Слідопит розпачливо похитав головою.

— Це означає, що Змій не дійшов до Осве-го,— сказав він,— і що нам нічого розраховувати на допомогу з боку залоги. Хоча б Ланді не заманулося замінити Джаспера Вестерна кимось іншим, тому що Джаспер один у такому скрутному становищі вартий цілого загону. Що ж, ми втрьох мужньо станемо до бою: ви, як моряк, відповідатимете за зв'язок з тендером; Джаспер, вроджений озеря-нин, робитиме все, що потрібно, на воді, а я зі своїм хистом, який не поступиться хистові будь-якого мінга,— ну, мені дайте'все інше, і я зроблю, що тільки зможу. Вважаю, що ми, чоловіки, мусимо показати, на що ми здатні, захищаючи Мейбл.

— Це наш обов'язок, і ми його виконаємо! — гаряче підтримав свого товариша Кеп, який, побачивши — знову сонце, став трохи більше вірити в недоторканність свого скальпа.— Я розглядаю появу. "Вітрогона" як одну обставину, а чесність Прісної Води — як іншу. Втім, цей молодик Джаспер, як видно, з обережних, бо обходить берег якомога далі і, здається, вирішив спочатку розвідати, що

робиться на острові, а потім уже причалювати.

— Гляньте, гляньте! — в захваті вигукнув Слідопит.— На палубі Змієва пірога, отже, вождь із ними, і, безсумнівно, він повідомив їх про наше становище. Делавар — це вам не мінг: він або розповість усю правду, або ж триматиме язика за зубами.

Як читач уже, певно, помітив, Слідопит був доброї думки про делаварів, а про мінгів — поганої. Він високо цінував правдивість перших, а про останніх думав так, як спостережливіші й розумніші люди в нашій країні звикли вже думати про деяких писак з нашої братії, котрі так забрехалися, що тепер їм ніхто не йме віри навіть тоді, коли вони із шкіри пнуться сказати правду.

— Звідки знати, що то Змієва пірога; вона може, належати й тендерові,— зауважив прискіпливий моряк.— На палубі в Джаспера теж була пірога, коли ми відпливали.

— Це правда, це правда, друже Кепе, але якщо ви пізнаєте вітрила' й щогли за гротами, то я, мавши досвід життя на кордоні, навчився розрізняти піроги й стежки. Якщо ви можете відрізнити нове вітрило від старого, то я можу відрізнити стару пірогу від піроги, зробленої з нової кори. А то і є Змієва пірога.^Благородний делавар, побачивши, що блокгауз в облозі, негайно поспішив до Осве-го й дорогою здибав "Вітрогона". Розповівши їм про все, що скоїлося, він привів сюди тендера, щоб якось нам допомогти. Дав би тільки бог, щоб Джаспер Вестерн був — на борту!

—г Так, так, це, може, було б і непогано, бо хто б не був цей хлопець — чесна людина чи зрадник,— але треба сказати:— він уміє виходити з ураганів.

— І переправлятися через водоспади,— додав Слідопит, легенько штовхнувши свого співрозмовника ліктем у бік, і зайшовся своїм безгучним сміхом.— Хлопцеві слід віддати належне, хай він своїми руками навіть поздирає скальпи з усіх нас.

"Вітрогон" підійшов уже так близько, що Кеп навіть нічого не відповів. Тим часом навколишній краєвид— був такий незвичайний, що він заслуговує детальнішого, опису: тоді в читача складеться повніше' уявлення про картину, яку ми тут хочемо змалювати.

Буря досі ще. не вщухла, тонкі дерева тну1-лися майже до. самого долу, а завивання вітру в гіллі нагадувало гуркіт далеких колісниць.

В повітрі хмарами носилося листя, яке в цю пізню осінню пору легко зривалося з гілок і перелітало з острова на острів, немов зграї птахів. Якби не цей шелест, довкола стояла б цвинтарна тиша і про те, що— на острові були ірокези, можна було б здогадатися хіба що з їхніх човнів, котрі стояли вкупі з човнами п'ятдесят п'ятого полку у невеликій затоці,— яка була за гавань.