Енеїда - Вергілій

Я безсмертна? Що з того, мій братику рідний,
884] Що мені миле без тебе? Коли ж та земля підо мною,
885] Врешті, розступиться й пустить на той світ богиню до тіней?"
886] Тільки промовила, й голову синім плащем заслонила,
887] Й, гірко ридаючи, в річку глибоку богиня пірнула.

888] Та не вгаває Еней і виблискує ратищем довгим,
889] Мов ціла жердь, і так промовляє із гнівом у серці:
890] "Турне, чого тут чекати, чому зволікаєш? Змагатись
891] Треба не в бігу, а зброєю гострою зблизька. Зміняйся,
892] В що лиш захочеш, зроби все, що вдієш відвагою й хистом,
893] Хочеш на крилах злетіть аж до зір чи у землю заритись?"
894] Той же, лише головою хитнувши: "Не грізне, зухвальче,
895] Це твоє слово гаряче, а грізні богове для мене,
896] Грізний Юпітер". І більше ні слова, оглянувсь на давній
897] Камінь великий,— він в полі межею стояв випадково,
898] Щоб суперечку за ниву рішати. Взяло б його ледве
899] Шість пар на плечі добірних мужів, що земля їх зродила.
900] Він же у руку тремтячу вхопив, і, розбігшись, підскочив
901] Вгору, і кинув на ворога. Та не пізнав себе зовсім
902] Ані у бігові, ані в ході, коли скелю велику
903] Кидав, вхопивши з землі,— затремтіли коліна, й застигла
904] Кров, наче лід той холодна, і камінь, що Турн у повітря
905] Кинув ним, не пролетів всього поля між ними, не вдарив
906] Так, як належить. Неначе у сні, як нічний відпочинок
907] Зліплює втомлені наші повіки, й здається нам, ніби
908] Хочемо бігти кудись, у розгоні і серед напруги
909] Падаєм ми у безсиллі; язик нам не служить, і більше
910] В нашому тілі знайомої не вистачає нам сили,
911] Голос із уст не виходить, не можемо й слова промовить.
912] Так ото й Турнові, в чім не шукав би дороги рятунку
913] Він у своєму завзятті, то злюща богиня відмовить
914] Успіху. Всякі чергуються в серці його почування.
915] То на рутулів подивиться він, то на місто; зі страху
916] Він зволікає й тремтить, неминучого ждучи удару.
917] Стежки до втечі не видно, ні сили на ворога стати,
918] Ні колісниці нема, ні сестри, що піклується нею. [285]
919] Поки вагавсь він, Еней замахнувся і спис смертоносний,
920] Простір очима відмірявши, кинув, вперед нахилившись
921] Тілом усім. Не свище так камінь, із пращі на мурах
922] Кинутий, ані від грому не йде такий гул у просторі,—
923] Спис той летить, наче вихор із чорної хмари, й несе він
924] Смерть неминучу. Він панцира край пробиває і крайні
925] Кола щита семирядні, й стегно він із свистом проймає.
926] Збитий ударом із ніг, підломивши коліна, на землю
927] Турн величезний звалився. Із зойком зірвались рутули,
928] Зойк цей аж гори відбили, і гомін його розійшовся
929] Ген по високих горах. Від землі він тепер у покорі
930] Очі підвів і, з благанням правицю до нього простягши,
931] Так промовляє: "На що заслужив я, приймаю, не буду
932] Ласки просить, покористуйся правом. Проте, якщо, може,
933] Згадка про батька зворушить тебе, то благаю,— у тебе
934] Теж був старий такий батько Анхіс,— ти над старістю Давна
935] Май милосердя, й мене, чи як хочеш, лише моє тіло,
936] Світла позбавлене, рідним віддай моїм. Бо переміг ти,—
937] Свідки авзонці, як я простягав, переможений, руку.
938] Буде тобі за дружину Лавінія; далі не йди вже
939] В злобі своїй". Суворий Еней зупинивсь, озирнувся
940] Й збройну затримав правицю. І стала поволі ця мова
941] Серце м'ягчити йому, коли зверху плеча він побачив
942] Ремінь злощасний і блиснули пояса бляшки знайомі
943] З хлопця Палланта, що Турн йому рани завдав, перемігши,
944] Й в себе на плечах носив цю з ворога зняту відзнаку.
945] Щойно очима Еней упізнав оту здобич воєнну,
946] Пам'ятку бою гіркого, розпалений гнівом шаленим
947] Грізно він скрикнув: "То звідси ти в зброї, що зняв з мого друга,
948] Вирватись хочеш? Паллант тебе в жертву приносить цією
949] Раною, мститься Паллант, випускаючи кров цю злочинну".
950] Так промовляє і з люттю в наставлені груди ворожі
951] Меч заганяє. А в Турна ослабло й застигло все тіло,
952] Дух застогнав і до тіней понурих подавсь неохоче.

ПРИМІТКИ
КНИГА ПЕРША* Зміст
[* У примітках подані найнеобхідніші пояснення до тексту. Власні імена і географічні назви пояснені в окремому словнику.]
Енеїв флот, що від берегів Трої прямує до Італії, настигає буря, наслана богинею Юноною. Але бог Нептун рятує троянців з рештками їх кораблів, і вони щасливо виходять на африканське узбережжя. Заспокоюючи матір Енея, богиню Венеру, Юпітер запевняє її, що доля Енея і слава його потомства залишаться незмінними; він посилає бога Меркурія до тірійців, щоб прихилити їх до троян. Венера з'являється Енеєві і розповідає йому про Карфаген і царицю Дідону. Еней прибуває до Карфагена і оглядає місто й храм. Дідона гостинно приймає Енея та його супутників. Еней посилає по свого сина Іула. Щоб викликати в Дідони любов до Енея, Венера підміняє його сина Купідоном. Урочиста учта у Дідони на честь Енея.
1. У заспіві, в якому стисло викладається тема "Енеїди" та міститься традиційне звертання до музи, Вергілій не згадує імені свого героя, бо кожний римлянин прекрасно знав, що з Трої до Лацію прибув саме Еней.
2. Землі лавінські — територія міста Лавінії на західному узбережжі Лацію, заснованого, за легендоіо, Енеєм на честь Лавінії, дочки царя Латина, з якою він одружився після переможної війни з Турном.
7. ...родоначальники Альби й мури походили Рима.— Місто Альба-Лонга, засноване сином Енея Асканієм, стало столицею Лацію. Тут довгі роки правили нащадки другого сина Енея — Сільвія (від Лавінії). Засновниками ж Рима, за переказом, були брати-близнята Ромул і Рем, сини царівни з Альби-Лонги Реї Сільвії і бога Марса.
12. Карфаген заснували фінікійські колоністи з міста Тіра в IX ст. до н. є. (814 р.). Отже, зіставлення часу падіння Трої, яке мало місце в кінці XII ст., з заснуванням Карфагена —• явний анахронізм.
20. ...вирвуть колись із корінням твердині тірійські...— Натяк на зруйнування Карфагена римлянами в 146 р. до н. $.
24. ...за любих аргейців.— За греків. Юнона була на стороні греків під час Троянської війни. В "Енеїді" вона далі переслідує троянців.
26. ...присуд Парісів...— Троянський царевич Паріс присудив яблуко краси Ве-нері, через що викликав гнів Юнони і Мінерви, які претендували на титул найкрасивішої богині.
28. ...й шана, яку Ганімед тепер має.— Предок Енея Ганімед був поставлений виночерпієм богів замість дочки Юнони — Геби.
34. Свою розповідь починає Вергілій не від падіння Трої, а з часу, коли троянці на сьомому році блукання наближалися до Італії. Попередні події викладені в II і III книгах у розповіді Енея.
97. За Гомером ("Іліада", V, 329 і далі), Еней загинув би від меча грецького героя Діомеда, сина Тідея, коли б його не врятувала Венера. 176. Блага Церери — зерно, хліб, їжа. 182-183. Двоєрядні судна — так звані біреми — кораблі з двома ярусами весел.
[289]
184. Зброя Каїка — на кормі корабля вміщували для його відзнаки зброю.
215. ...Вакхом старим...— тобто старим вином.
268. Ілійська держава — Троя, яка мала ще іншу назву — Іліон.
273. ...племені Ректора...-— троянцям, що походять від троянського героя Гектора.
273-274. Цариця й жриця — Рея Сільвія, мати Ромула і Рема. Амулій, який скинув з престолу в Альба-Лонзі свого брата і батька Реї Сільвії Нумітора, посвятив її у весталки, що мусили давати обітницю безшлюбності для того, щоб від неї не було законного спадкоємця.
282. ...народові в тогах.— Тога — національний одяг римлян.
287. Цезар — тут Октавіан Август, усиновлений Гаєм Юлієм Цезарем.
290. ...з трофеями Сходу.— Поет має на увазі перемоги Октавіана над єгипетською царицею Клеопатрою.
294. ...замкнені будуть жахливі ворота Війни — відчинені двері храму Ян>-са показували, що римська держава веде війну, зачинені — що мирний час.
297. ...сина шле Майї...— тобто бога Меркурія, вісника богів.
337. Котурн — високе мисливське взуття.
395. ...птах... Юпітерів...— орел.
410-411. Венера у хмару їх загорнула...— Аналогічно в "Одіссеї" Гомера (VII, 39 і далі) Афіна окутує Одіссея туманом, щоб він непоміченим увійшов до міста і палацу Алкіноя.
443. ...швидкого коня голова пишногрива...— Голова коня була викарбувана на карфагенських монетах як емблема міста.
455 і далі. За допомогою опису картин у карфагенському храмі, які зображають сцени Троянської війни, Вергілій пов'язує "Іліаду" і "Енеїду". Опис творів образотворчого мистецтва модним був в александрійській поезії.
505. Сіла у храмі...— Вергілій переносить на карфагенські стосунки римський звичай вести засідання сенату в храмах богів.
534. Неповний вірш. Таких в "Енеїді" — 58.
555. Батечко тевкрів — Еней, проводир троянців.
593. Мармур пароський — мармур із острова Пароса вважався найкращим.
661. ...двоємовних тірійців...— Римляни вважали карфагенян віроломними.
665. ...стріл не боїшся Тіфея.— Стріли Тіфея — громи Юпітера. Названі так тому, що Юпітер уперше громом убив велетня Тіфея. Цим порівнянням зображено всемогутність бога любові.
740 741. Іопас грав...— Іопас оспівує виникнення світу і життя на землі, подібно, як Орфей в "Аргонавтиці" Аполлонія Родоського.
751. Син Аврори — Мемнон, ватажок ефіопів.

КНИГА ДРУГА Зміст
Снеи розповідає про зруйнування Трої. Обмануті підступними розмовами полоненого грека Сінона, троянці, незважаючи на застереження жерця Лаокоона, вводять —у місто спорудженого греками великого дерев'яного коня. Заховані в ньому греки вночі [290] вискакують і оволодівають містом. Тінь Гектора з'являється у сні Енеєві. Еней разом з товаришами йде в останній бій. Товариші Енея падають у борні за полонену греками Кассандру. В бою біля Пріамового палацу Пірр убиває Пріама. Венера умовляє Енея тікати з мурів зруйнованої Трої. Еней з утікачами подається на гору Іду.
84. Улісс звинуватив Паламеда в зраді, знайшовши у нього сфальшований лист троянського царя Пріама і гроші, що закопав у його наметі сам Улісс. Греки вбили Паламеда (див. рядок 90).
116. ...дівчини смертю...— При вирушенні в Трою греків затримала буря в Авліді; щоб мати благополучне плавання, за провіщанням оракула, вони принесли в жертву дочку ваРя Агамемнона-Іфігенію (за міфом, Артеміда замінила Іфігенію ланню і взяла дівчину в Тавріду)-.
122.