Українська література » Зарубіжна література » Дуже страшна історія - Алексін Анатолій

Дуже страшна історія - Алексін Анатолій

Читаємо онлайн Дуже страшна історія - Алексін Анатолій

Зрозуміло, зрозуміло… Нащо ж тобі було треба, щоб ми поїхали без неї? І щоб усі вважали, що Нінель дозволила? Не поспішай. Правду, саму тільки правду! Нічого, крім правди!..

— Мені мама розповіла про збори… Там деякі батьки… За те, що Нінель нам самостійність… Ну, дозволила самим їздити на стадіон і взагалі… Казали, що коли вона ще…

— Стоп! — вигукнув я, бо злякався, щоб Гліб усе до кінця на розкрив, не розповів сам. А тим часом здогад блиснув мені в голові так яскраво, як ніколи раніше! І я міг продовжити його розповідь, остаточно довівши, що прізвисько своє ношу недарма, не просто так. — Стежте за мною! — урочисто сказав я. — Слідству все абсолютно ясно. Звичайно, я мушу все брати під сумнів. Але я не маю сумнівів, що було так… Саме так! І ніяк інакше! Ти, Глібе, вирішив: якщо Нінель ще раз надасть нам самостійність (та ще й яку: дозволить самим їхати за місто!), батьки доб'ються, щоб вона залишила наш клас. Тим більше, що вона молода й чарівна, не має досвіду і так далі. Підемо далі! Всі ми чули, що вона дзвонила. Хоча дзвонила твоя сестра… А якби Нінель і довела, що не дзвонила, їй однаково сказали б: "Ви привчили їх до самостійності, і ось наслідок!" Знаємо ми наших батьків! Загалом, твоєю метою було: всіх їх розхвилювати! Так, так, так… Склад злочину наявний. Ти хотів, щоб ми не встигли на електричку і попрохав Племінника замкнути нас у підвалі. А наступна електричка — ось ця. Ми повертаємося мало не вночі… Батьки в паніці! Нінель залишає клас. А до тебе, навпаки, усе знову повертається: гурток імені дідуся, куточок імені дідуся… Ти знову виступаєш із спогадами про свого дідуся, знову стаєш почесним членом гуртка! І взагалі найпочеснішим у класі… І навіть у всій нашій школі!

Гліб мовчав. Розслідування було завершено. І тут вже я дозволив собі сказати:

— Це підлість.

Наташа похитала головою.

— Він не такий вже й винуватий.

— Він?!

— Звичайно… Гліб був раніше зовсім інший. А потім не зміг відмовитися від того, до чого ми його привчили. Ми самі! Він любив собак. Але ми змусили його про них забути…

— О, яка ти добра! — вигукнув я.

В порожньому вагоні мін голос гучно залунав, і всі озирнулися. Миронова підняла руку. Але я їй слова не дав.

— Дуже страшна історія… — тихо, щоб ніхто, крім нас трьох, не почув, сказала Наташа.

— Ще б пак: стільки годин просиділи в підвалі!

— Це не так вже й страшно.

— Не так? А що ж тоді страшно?

— Коли починають незаслужено вихваляти людину!

— А як бути з Нінель Федорівною? — спитав я. — А раптом деякі батьки все-таки знімуть галас: "Надала самостійність — і ось наслідок. Приїхали вночі!" Покійникова мама, наприклад…

— Візьмемо мам і тат на себе, — сказала Наташа. — Пояснимо, розтлумачимо! Діти мусять відповідати за батьків.

Це була чудова думка. І все-таки я сказав, кивнувши на Гліба:

— Розслідування завершено. Обвинувальний висновок є. За всіма законами має бути суд.

Хвилювання душило Гліба і трохи не задушило зовсім. Рум'янець вкрив його обличчя, але він вже був не рівний, не оксамитний, а нервовий, плямистий. Плечі його судорожно здригалися.

Передчуття підказало мені, що він ось-ось розрюмсається, або, точніше сказати, розридається.

— Сльозами горю не поможеш, — сказав я. — Так учить народна мудрість!

— Гліб поміг нам не сльозами, — сказала Наташа. — Він сам спустився в підвал до Племінника, який міг би… Невже ти забув, Алику? Адже ти сам це придумав! Як і все інше…

Наташа подивилася на мене таким поглядом, про який я не міг і мріяти! В ньому була вдячність. І навіть… Але, можливо, це мені здалося.

— Усе в твоїй владі! — вигукнув я. — Ти хочеш його простити?

— Ні… Я не знаю. Але в кожному разі, скажу тобі ось що… Якщо квола й обмежена людина жорстока, це огидно. Але якщо розумний і сміливий жорстокий — це страшно. Така людина мусить бути добра. Мусить!..

Розумний і сміливий!

Щоб почути від неї ці слова, я охоче просидів би в підвалі три доби. Чи навіть цілу учбову чверть!

ПІСЛЯМОВА

Доля забажала, щоб на цьому кінчилася моя перша детективна повість. Але передчуття підказує мені, що вона не остання!..

Відгуки про книгу Дуже страшна історія - Алексін Анатолій (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: