Спустошення - Любомир Андрійович Дереш

— Я думаю, все уже устали слушать и желают поскорее приступить к фуршету. Потому я буду краток. Вместо тоста я расскажу анекдот. Вы все его знаете, поскольку я рассказываю его из года в год каждый раз на подобных мероприятиях. Но я расскажу его все равно, — колишній головний архітектор підняв келих вище, і ті, хто знав, про що йдеться, стали гукати: «Розказуйте! Розказуйте!».

— Итак, одному человеку поручили встретить официальную делегацию, — сказав скрипучим старечим голосом головний архітектор. — И сообщили, что делегацию нужно сводить в бордель. Он привел всю делегацию в бордель. И тут оказалось, что одному нравятся блондинки, другому — брюнетки. Третьему — худые, четвертому — толстые. Человек бегал-бегал с этажа на этаж в борделе, устраивал свидания, а потом упал и умер. Вывод такой: трахать легче, чем организовывать. Поэтому предлагаю поднять первый тост за организаторов и за то, чтобы им все удалось.

Усі, хто були поруч, гідно оцінивши життєвий досвід патріарха, з почуттям перехилили келихи з шампанським, і так розпочалася їхня вечірка. Знову ожили віолончелі, потекли залом звуки роялю, і шановна інтелектуальна публіка насунулася на столи з наїдками, розпочавши бенкет.

— Hey, is it you, Mister Mohyla? — раптом почув Федір чийсь голос. — Іt’s me, David. David Moshkovitz.

Перед ним зупинився чоловік із тарілкою і келихом в руках. Девід виявився майже на голову нижчим за Федора — він був приземкуватим, смаглявим, з гладким круглим обличчям і блискучими чорними очима, схожими на дві темні маслини.

— Wow, what a surprise, — він потис йому руку. — Nice to meet you at last! Welcome to Ukraine! How was it in Kyiv today?

— Breaking all my expectations, — жуючи канапе, відповів Девід. — Very nice and old city, you know. I like people here. They are so nice... The exhibition is amazing, and it seems you’re really at the edge! I’ve found some articles in very serious business and computer magazines, dedicated to these so-called visual languages. It’s really something! — докинув Девід і заклав собі до рота невеличкий рулет із шинки. — It’s a kind of a culture shock for me. You can meet all of these gurus from Silicon Valley... This is something beyond my understanding.

— I want to explore the roots of this post-soviet intellectual... — він крутить виделкою у повітрі, завмерши зі шматком за щокою і смішно закочує очі. — ...this intellectual proliferation. This is really a kind of anomaly, I think. For example, that beautiful lady that picked me up at the airport, what was her name?

— Alla Grushevska, — підказав Федір.

— Yes, Alla... It’s incredible, how careful she was. But I cannot understand her. She is around fourty, she looks really sexy. She has no husband, she raises her son alone... She studies aikido and practices meditation. And she is doing this visual language research that looks like Kandinskiy’s works multiplied by Sapir-Whorf’s theories. To the hell, why does she need this philosophy? What makes her study this? I really don’t understand you, guys. You Russians, are totally wild!

— We are actually Ukrainians. But you probably meant Slavic people in general... Hmm... Maybe, because we are Indo-Europeans... I don’t know...

— Yes, sorry, now it is Ukraine, — поправився Мошковіц. — By the way, my grand-parents were from Odessa. So, it is a real quiz for me to understand this mentality. Ukraine is so much hidden from the world processes, like if someone wanted to cover it with an Invisibility Cloak. All this news about uncanny political zombies, economical fall down, Chernobyl — I would have never come to Ukraine by my own will. But, when we came here, we saw a rare vivid intellectual movement. This is really amazing. I want to make a big research on it.

Їх поминули, ідучи під ручку, Віктор і Яна. Яна у вечірній сукні була казковою, наче крижана фея, а Віктор у не зовсім влучно підібраному піджакові нагадував Джокера з «Темного лицаря». Він на ходу затягувався сигарою і робив великі ковтки з бокалу із шампанським. У нагрудній кишені у нього червоніла гвоздика. Вигляд у Віктора був вкрай розв’язний. Схоже, він перебував у стані природної ейфорії, помноженої на газований алкоголь.

— О, Федор! Здарова, дружище! Как ты? Вот это вечеринка, да? — Віктора розпирало від захвату.

— Шикарно, чувак. До речі, познайомтеся — це Девід Мошковіц, колумніст із журналу «Нью-Йоркер». David, this is our CЕO of Soma Corporation, and one of the topmost Mindware developers in the world, Mister Viktor Chizh, and this is Yana Medvedeva, director of Neurodynamix Laboratories, who helped us to complete the beta model of our visual language engine, one of the leading companies in Russia, which deals with neurointerfaces.

— Oh, another lovely lady, who rules the world? — здивувався Мошковіц. — Very nice to meet you. It’s a big pleasure to meet both of you.

— Ми ту, биг плеже, — вишкірив зуби Віктор, і Федір зрозумів, що той уже не по-дитячому п’яний. — Дид ю трай аур гаджет? Дид ю лайк ит?

— Have you tried our helmet already? — перепитав Федір, щоб прояснити Вікторів волгодонський акцент.

— Not yet, but there are lots of talks about it, — відповів той, і Федір одразу ж переклав це Вікторові.

— Да, я понял. Он наделает много шума. Скажи ему, что это международная сенсация.

— Viktor says, it will be a kind of sensation, — Федір по­вторив слова Віктора, делікатно опустивши слово «міжнародна».

— Well, — озвався Мошковіц, і на обличчі у нього з’явилася загадкова посмішка. — Actually, everyone says it is too difficult to operate, and very difficult to understand, what is the purpose of that invention.

— Че он сказал? — перепитав Віктор.

— Каже, надто складно...

— А, понял... Ноу, нот диффикелт. Вери изи. Вери симпл, — енергійно захитав головою Віктор. — Скажи ему, что она, — він тицьнув пальцем у чарівну Яну, що стояла поруч із келихом шампанського. — Это просто другой язык, более сложный. Просто более сложная онтология. Андерстенд? Объясни ему. Дифферент ленгвидж, лайк инглиш, джерман, рашен, андерстенд? Бат мор... мор пауерфул. Бат нот диффикалт. Вот, — Віктор вказав на Яну. — Скажи ему — она за три недели все освоила с нуля. Ши лерн ит... визин... сри викс. Это вопрос желания.

Я повторив слова