Я віддав би життя за тебе (збірка) - Френсіс Скотт Фіцджеральд
Внизу два юнаки намагаються викликати когось із житла. Таке не вдається, тож вони, вважаючи, що вдома нікого немає, вирішили вламатися. Мають слабку надію, що в домі є телефон. Тепер вони знають, що з Енн і агентом сталося нещастя.
Дікові й Томові вдалося виламати віконницю, і перед ними постає медсестра. Вона каже, що нікого не бачила, ось тільки почула звуки автомобільної катастрофи, нічого більш. Хлопці питають, чому вона, дипломована медсестра, не спробувала чимось допомогти. Вона відповідає, що це не її справа. Запідозривши щось недобре, Дік і Том вирішують оглянути будинок з усіх боків. На те медсестра, погрожуючи револьвером, замикає їх у комірчині.
Медсестра нашвидкуруч готується до відходу, не спускаючи з ока робітників на мосту. Вона спаковує невелику сумку, тоді обережно відчиняє вікно й по-пташиному свище.
Секретний агент, що спокійно сидить під деревом у лісі й курить, чує свист. Він відповідає таким самим свистом і йде до будинку. Цілком очевидно, що це сигнал про побачення, на яке він віз Енн і снаряд. Медсестра каже йому, що вона взяла персні, аби збити Енн із пантелику, і не можна залишити її просто так. Агент приносить ці коштовності до кімнати, де прикута дівчина, і запевняє, що він зателефонує поліції й повідомить, де Енн Доз, коли сам буде в безпеці. Його жаль і сором цілком щирі. Він навіть залишає ключ до наручників, але поза досягом її руки.
Разом із медсестрою він тихо виходить надвір, однак юнаки почули це й зчинили гамір. Робітники покинули вантажівку біля початку мосту й пішли працювати на міст. Агент і медсестра крадькома наближаються до вантажівки, сідають у неї і їдуть полем, а тоді бродом — на той берег. Очевидно, повертаються до закритої дороги, щоб знайти снаряд.
У кімнаті Енн виплюнула кляп і, почувши гамір внизу, кричить, щоб до неї прийшли. Дік і Том виламуються з комірчини й розковують Енн. Вона розповідає їм про снаряд. Юнаки поспішають до робітників на початку мосту. Бригадир чекає іншого вантажного автомобіля, щоб рушити на переслідування. Вантажівка приїхала, і Том та Дік також забираються в неї.
Знову ділянка дороги, де залишився снаряд. Нею йде старомодний волоцюга у стилі Нормана Роквелла[262]. Витерши лоба, він сідає біля дороги перепочити. Фактично сидить він на снаряді, який так лежить у траві, що можна подумати, ніби це колода. Волоцюга виймає з кишені колоду карт і починає викладати перший рядок пасьянсу «Солітер»[263]. Щоб було веселіше, він сягає в іншу кишеню, видобуває півпінтову пляшку джину й сумно споглядає на дві унції, що в ній залишились. Спорожнивши з шийки пляшку, опускає її. Пляшка потрапляє в снаряд і розбивається.
Волоцюга гарячково відчиняє футляр і, побачивши снаряд, зривається на ноги й роздивляється цю знахідку. Чухає потилицю й дивиться в небо. Хитає головою. Тільки Бог знає, як воно сюди потрапило. Враз волоцюга пускається навтіки, але отямлюється від паніки і, очевидно усвідомивши, що снаряд годився б на утиль, повертається до нього. Волоцюга обережно доторкається до знахідки, прикладає вухо й прислухається, чи не цокає всередині. Тоді обережно вкладає снаряд у футляр, бере за ручки й плавно піднімає. І, почувши звук двигуна здалеку, волоцюга з футляром відступає за дерево.
Спиняється вантажівка з секретним агентом і медсестрою. «Ось тут», — каже агент.
Він никає на узбіччі, а волоцюга, поспостерігавши з-за дерева, м’яко ставить снаряд за деревом, віддаляється від нього й з’являється на дорозі. Підійшовши до секретного агента, він питає, чи не загубив той чогось. Агент докладно описує футляр. Волоцюга відповідає, що не бачив чогось такого.
— Пропала річ, — каже агент медсестрі.
І ось волоцюга припускається дурної помилки, озвавшись: «Півгодини тому я бачив тут авто. Хтось із нього щось підібрав».
У розпачі агент і медсестра повертаються до вантажівки, аж раптом їх обох вражає зміст почутого.
— Він не міг тут бачити авто й когось, хто забрав річ, — каже агент. — Цю дорогу закрито з учорашнього вечора. Він бреше.
Вони повертаються до волоцюги. Він пробує вибріхуватися. Медсестра погрожує револьвером і разом з агентом домагається правди. Вже близькі до успіху, вони чують гул двигуна вантажівки, що їх переслідує. Агент наказує медсестрі відігнати викрадену вантажівку як доказ злочину. Він б’є волоцюгу, тягне його в чагарник і там помічає снаряд. Але медсестра вже від’їхала.
Зупиняється вантажівка, що переслідує. З неї вискакує Енн і дивиться туди, де минулого вечора стояв снаряд. Бригадир каже, що його вже підібрали, і раптом зауважує викрадену вантажівку, яка з’являється в місці, де дорога піднімається на пагорб. Не чекаючи, поки Енн сяде в кабіну, він рушає з місця.
Енн стоїть на дорозі. У цю мить снаряд, який лежав на невеликому горбку, скочується до непритомного волоцюги, вдаряє його, і той стогне.
Енн здригається від цього стогону. Секретний агент виходить на дорогу і прикладає пальці до вуст так, ніби тільки-но позіхнув.
— Ви запізнилися на хвилину, — каже він.
Тут треба швидко перейти до вантажівки, яка переслідує, й показати, що Том і Дік, не бажаючи покинути Енн одну на дорозі, зіскочили на ходу й повертаються до неї. Однак вони вже проїхали півмилі.
Становище таємного агента видається безнадійним. Він не має засобів транспортування, не має на кого сподіватися, хіба що на медсестру, якщо вона зможе уникнути переслідувачів і повернутися до нього. Не кажучи вже про те, що він закоханий у цю дівчину і прагне виправдати себе в її очах. Крім того, за деревами ще є волоцюга, що будь-якої миті може оговтатися. А в заростях лежить снаряд, задля якого агент стільки разів ішов на ризик.
Енн знову має перевагу. І, ображена за випадок із наручниками, схильна її використати.
— І що тепер? — питає вона.
— Що ж, ми завжди можемо пограти в карти.
Секретний агент має на увазі пасьянс волоцюги, досі розкладений край дороги. Агент підходить до нього, сідає у траві й збирає карти. Енн скептично дивиться на нього, цікава, що він зараз утне, цей чоловік, який її зачаровує, якого вона могла б кохати, якби не мусила ненавидіти. Дівчина неохоче приєднується до нього
