Шлюбний договір - Мішель Річмонд
– Звідки мені знати, що ви не брешете?
– У вашої дружини впливовий покровитель. Фіннеґан, – незворушно відповідає Орла. – Подробиці пізніше. Спочатку давайте просто поговоримо, я давно чекала нагоди поспілкуватися з вами.
Стає ясно, що про Еліс вона буде говорити тільки тоді, коли сама захоче. У голові крутиться застереження Еліс: «Поводься якомога ввічливіше».
Орла злегка нахиляється в мій бік і оцінююче дивиться на мене.
– Дозвольте поставити вам питання. Уявімо нашу планету через п’ятсот років. Як ви думаєте, інститут шлюбу існуватиме як і раніше?
– Не знаю, – дивуюся я її бажанню говорити про всякі дурниці, – а ви як думаєте?
– Я перша запитала.
– Глибоко в душі кожен з нас мріє про безсмертя, – помовчавши, відповідаю я. – Єдиний спосіб його досягти – залишити після себе потомство. Якщо чоловік і жінка живуть разом, а ще краще – пов’язані офіційними узами шлюбу, у їхніх дітей більше шансів вижити, а у батьків, відповідно, знайти таке бажане безсмертя. Якщо ж не брати до уваги дітей, то, гадаю, більшість людей відчувають сильне бажання знайти супутника життя.
– Саме такої відповіді я від вас і очікувала. – Орла пильно дивиться на мене.
Незрозуміло, комплімент це чи ні.
– Не заперечуєте, якщо я розповім вам одну історію? – питає вона.
Я очікую почути щось на кшталт того, що нам розповідала Вівіан, коли принесла контракти, які ми по наївності підписали, тим самим втягнувши себе в це жахіття. Я нагадую собі, що, незважаючи на гостинність та зовнішню привітність Орли, ця тендітна жінка зі сріблясто-білим волоссям – справжній вовк у овечій шкурі або, точніше, вовчиця в елегантному вбранні.
– Я виросла в бідній сім’ї, – починає Орла. – Батько працював на вугільній шахті в Ньюкаслі, мати була швачкою. Батьки завжди підтримували нас із сестрою, але не давали нам порад. Зрозуміло, у них була своя думка, просто вони нам її не нав’язували. Усі важливі рішення, що стосуються релігії, політики, роботи, я приймала самостійно. І точно. Світ дуже швидко змінюється. Як би ми не хотіли, ми просто не в силі озброїти наступне покоління знаннями на всі випадки життя. Сьогоднішній світ уже давно не той, у якому виросли мої батьки, навіть не той, у якому виросла я. Мене турбує, що сучасне суспільство йде в бік поступової відмови від такої моделі стосунків, як шлюб. Багато в чому це пов’язано з глобалізацією та об’єднаною економікою.
– Не розумію, як глобалізація пов’язана з відмиранням шлюбу? І як у все це вписується жорстка система правил, яку створили ви?
Орла відкидається на спинку крісла, мабуть, здивована моїм різким тоном.
– Шлюб – неефективна модель побудови стосунків! – проголошує вона. – Наочна демонстрація порожнього розтринькування ресурсів. Часто виходить так, що дружина сидить удома, піклується про дітей або всього про одну дитину і заради цього кидає кар’єру, яку так посилено будувала, втрачає найпродуктивніші роки життя. А як бездарно витрачаються матеріальні ресурси! У кожному будинку стільки зайвих речей. Наприклад, скільки, на вашу думку, у світі тостерів?
– Гадки не маю.
– Серйозно, спробуйте вгадати.
– Десять мільйонів? – нетерпляче кажу я.
– Більше двохсот мільйонів! А як часто середньостатистична сім’я користується тостером? Усього два цілих шість десятих рази на рік. Двісті мільйонів тостерів простоюють без діла протягом дев’яноста дев’яти цілих дев’яноста семи сотих відсотків свого терміну служби.
Орла допиває вино і йде на кухню за пляшкою. Не питаючи, наливає вина спочатку мені, потім собі.
– Перед людством постає завдання збереження ресурсів, Джейку. Люди починають усвідомлювати, що нам не потрібно стільки тостерів. І маленькі закриті осередки суспільства не потрібні. Еволюція відбирає ефективні моделі. Сучасний інститут шлюбу і сім’ї в тому вигляді, у якому він є, не входить до їх числа.
У тому, з яким запалом вона все це говорить, є щось божевільне. Ну, зрозуміло, інакше «Договір» не існував би.
– Ви вважаєте, що суспільство повинно в підсумку відмовитися від шлюбу? – вражено питаю я.
Як можна вести серйозну розмову з людиною, яка настільки явно суперечить сама собі?
– Не зовсім. Я не економіст, Джейку, і слава Богу! Я вважаю, що ефективність – не завжди добре. Те, що здається нам простим і ясним, найчастіше таким не є. Ви запитаєте, чому я продовжую вірити в шлюб? – Орла тепер стоїть просто переді мною. – Тому що шлюб – це нелегко. Тому що в шлюбі доводиться вирішувати складні завдання. Іти на компроміс, брати до уваги точку зору іншої людини, жертвувати власними інтересами, урешті-решт.
– Дозвольте прояснити одну річ. Ви вірите в шлюб, тому що шлюб – це важко?
– Важливо не це, а те, що шлюб створює основу для розуміння. Ви постійно намагаєтеся зрозуміти, про що думає і чого хоче в житті ваша друга половина, по-справжньому осягнути суть характеру іншої людини.
Орла починає ходити кімнатою.
– Розуміння – відправна точка для творчості і польоту думки, який недоступний егоїстичній, зацикленій на собі людині. Люди прагнуть передбачуваності, раз по раз вибирають те, що простіше і де менше ризику. Шлюб же змушує нас вийти із «зони комфорту». Як ви знаєте, ідея «Договору» прийшла мені в голову після того, як розпався мій перший шлюб. У мене в голові склався образ ідеального шлюбу, але я розуміла, що більшість шлюбних союзів, включно із моїм власним, далекі від нього. Потрібні суворі правила, дотримання яких допоможе позбутися егоїстичної поведінки стосовно до партнера.
– У теорії звучить благородно, погоджуся. Однак те, чому я був свідком, Орло, благородним ніяк не назвеш.
Коли я вимовляю її ім’я, вона повертається до мене.
– Ви приїхали просити дозволу вийти з «Договору»?
– Так.
Вона мовчки дивиться на мене.
– Взагалі-то сам факт того, що я прошу про це, абсурдний. – Я встаю і знижую голос до шепоту, так щоби Орла підійшла ближче до мене. – Ви вірите, що служите благородній меті, що помисли ваші чисті, і в той же час очолюєте організацію, яка по суті є жорстокою сектою.
Орла тихенько ахає.
– Ви не хочете щасливого шлюбу,
