Вислови, Конфуцій

З ким можна вкупі навчатись, не завжди годен для того, щоб разом із ним іти по путі; із ким можна йти по путі, не завжди годен для того, щоб разом із ним на путі твердо стояти; із ким можна стояти твердо, не завжди годен для того, щоб разом із ним лаштуватися до обставин.

31

Колихаються, хвилюються

Квіти на сливовому гіллі.

Чи я про тебе не думаю?

Та дім твій далеко звідсіль.

Учитель щодо цих рядків зауважив:

— Не думає. А якби думав, то було б недалеко.

Глава 10. У своєму селі

1

У своєму селі Конфуцій здавався простодушним і в розмові простим, а при дворі і в храмі предків він говорив красномовно, хоча й мало.

2

Чекаючи аудієнції, розмовляючи з нижчими чинами, він здавався ласкавим, у розмові з вищими чинами — твердим.

У присутності князя він рухався з шанобливим і поважним виглядом.

3

Коли князь наказував йому прийняти гостей, він ніби з лиця мінився і ноги в нього ніби підгинались. Він уклонявся на всі сторони сановникам, що стояли поряд, підіймаючи до грудей складені руки, при цьому його одяг не брижився, і поспішав уперед, розметавши руки, мов крила. А коли гості йшли, обов’язково доповідав:

— Гості вже більше не оглядаються.

4

Коли входив у палацову браму, здавалось, вигинався весь, ніби в ній не вміщався. При зупинці не вставав посередині і проходив, не наступаючи на поріг.

Підходячи до престолу, він ніби й з лиця мінився, і ноги в нього ніби підгинались, і слів йому, схоже, бракувало.

Ось, підібравши полу, він піднімався до залу, здавалось увесь вигнутий, і, зачаївши дихання, ніби й не дихав. А коли виходив із залу і спускався на одну сходинку, його обличчя виражало полегшення і він здавався задоволеним. Спустившись зі сходів, поспішав уперед, розметавши руки, мов крила, і з шанобливим виглядом вертався на своє місце.

5

Коли він держав скіпетр князя, то, здавалось, вигинався весь, ніби втримати не міг. він підіймав його, ніби в уклоні, і опускав, ніби збираючись щось передати, зі збентеженим виглядом і обличчям, що ніби мінилось, він обережно, мов по поперечині, дрібно ступав.

Під час піднесення подарунків у нього було спокійне обличчя, під час приватних зустрічей він мав задоволений вигляд.

6

Чеснотливий муж не облямовував колір пурпуровою та брунатною матерією, не використовував червоної та фіолетової тканини для одягу, в якому ходив удома.

У спеку він надягав легкий одяг з тонкої грубої тканини і завжди носив її поверх сорочки.

Він носив чорний каптан із халатом з каракулю, білий — з дохою з молодого оленя і жовтий — із шубою з лисиці.

Для дому в нього був довгий хутряний халат із коротким правим рукавом.

Під час сну завжди користувався короткою ковдрою в половину свого зросту.

Сидів на килимку з товстих шкур лисиці та єнота. Коли завершувався траур, надівав на пояс усі підвіски. Завжди носив лише юбки, зшиті з обрізків тканини, окрім випадків, коли брав участь у якій-небудь урочистій церемонії.

Коли йшов висловити співчуття, не надягав халата з каракулю й чорної шапки.

Першого дня року завжди приходив до двору в придворному вбранні.

7

Коли постував, неодмінно надягав чисту полотняну білизну. У цей час їв іншу 'їжу й не сидів удома де зазвичай.

8

Він не відмовлявся від шеретованого рису й подрібненого м’яса. Не їв скислого рису, трохи зіпсованих риби чи м’яса. Не їв ї’жу з поганим запахом і кольором. Не їв того, що було погано приготовано і подано не вчасно. Не їв неправильно розібраного м’яса. Не їв без відповідного соусу.

Хай навіть було б і багато м’яса, він уникав з’їдати його більше, ніж рису. І лише у вині себе не обмежував, але не був п’яний.

Відмовлявся від вина і м’яса, куплених на ринку.

У їжі не обходився без імбиру.

Ів небагато.

9

Беручи участь у князівському жертвопринесенні, він ніколи не залишав жертовного м’яса на ніч. А в інших випадках він не залишав його більш ніж на три дні. І його не їв, якщо воно лежало понад три дні.

10

Ів мовчки; коли лягав спати, не розмовляв.

11

Навіть коли їв грубу просту їжу, то завжди приносив із неї трошки в жертву і при цьому виражав усім своїм виглядом строгу шану.

12

Він не сідав на циновку, послану криво.

13

Коли був на бенкеті в своєму селі, то йшов із нього лише після старих.

14

Коли в його селі виганяли демонів по-шестей, він стояв на східних східцях в урочистому вбранні.

15

Коли переказував кому-небудь із іншого князівства з тим, хто туди їхав, вітання, то, проводжаючи від’ї’жджого, двічі йому вклонявся.

16

Коли сановник Доброчинний прислав йому ліки, він узяв їх уклонившись і сказав:

— Я не знаю їх властивостей і не смію ними користатись.

17

Коли в нього згоріла стайня, Учитель, повернувшись від князя, спитав:

— Ніхто не постраждав?

Про коней не спитав.

18

Якщо князь посилав йому в подарунок їство, то він, поправивши під собою циновку, одразу ж його куштував. Якщо князь дарував йому сире м’ясо, він варив його й підносив духам своїх предків. Якщо князь посилав йому як подарунок живність, він її утримував. За столом у князя після того, як князь здійснював жертвопринесення, починав їсти з рису.

19

Коли хворів і князь прийшов його навідати, він ліг головою на схід, розклав на собі придворний одяг, а згори перекинув великий парадний пояс.

20

Якщо князь наказував йому прийти, то йшов, не дожидаючись, коли для нього запряжуть коней.

21

Заходячи до Великого храму, розпитував про все, що там відбувалось.

22

Коли помирав його друг, якого не було кому поховати, він сказав:

— Я поховаю.

23

Друзям за подарунки, хай то були навіть коні й повозка, але не жертовне м’ясо, він не вклонявся.

24

Не лежав у ліжку, мов неживий, не сидів серед домашніх у позі людини, що приймає гостя.

25

Зустрічаючи людину в траурному одязі, навіть якщо це був його приятель, Учитель завжди проявляв до нього глибоку пошану. Коли зустрічав когось у парадному головному уборі чи сліпця, то, навіть якщо це були люди, з якими він щодня перетинався, завжди з ними держався