Вислови, Конфуцій
Коли їхав у повозці й натрапляв на людей, одягнених у траурне вбрання, то нахилявся з пошани до них уперед. Він так само чинив, стинаючись із тим, хто ніс важливі державні документи.
Коли, бувало, стіл тріщав від усіляких страв, Учитель обов’язково трохи підіймався з виразом шаноби на обличчі.
Під час грози, коли несподівано бив грім, тужливо вив вітер, він виражав усім своїм виглядом якнайглибшу шанобу.
26
Коли він залізав у повозку, то держався прямо, ухопившись за мотузяне поруччя.
У повозці не оглядався, казав неквапливо і не показував руками, куди їхати.
27
Коли цесарки побачили, яким був вираз його обличчя, злетіли і, окресливши коло, всією зграєю спустились.
— Уміють вибрати час! Уміють вибрати час ці цесарки з гірського мосту! — сказав Учитель.
Цзилу їм уклонився. Вони змахнули тричі крилами й улетіли.
Глава 11. Давніше люди, вивчаючи...
1
Учитель сказав:
— Давніше люди, вивчаючи ритуал і музику, були прості й нехитрі, згодом вони стали в цьому ділі чеснотливими мужами. Якщо доведеться вибирати, я виберу те, як вивчали раніше.
2
Учитель сказав:
— Нема біля моєї брами нікого з тих, хто був зі мною між князівствами Чень і Цай.
3
Янь Юань, Мінь Цзицзянь, Жань Боню, Чжунгун вирізнялись у своїм житті чеснот-ливістю; Цзай Во, Цзигун красномовно говорили; Жань Ю, Цзи Лу зналися на справах управління; Цзи Ю, Цзися придбали ученість.
4
Учитель казав:
— Хуей не допомагає мені:
У моїй мові він усім задоволений.
5
Учитель сказав:
— З якою шанобливістю Мінь Цзицзянь ставиться до батька та матері! Навіть чужі люди не можуть ні до чого прискіпатися в тому, що кажуть про нього його батьки та брати.
6
Нань Жун неодноразово повторював вірші про «скипетр із білої яшми». Конфуцій дав йому за це за дружину дочку свого старшого брата.
7
Доброчинний із Молодших спитав у Кон-фуція про те, хто з його учнів любить навчатися. він відповів:
— Був Янь Хуей, він любив навчатися. На жаль, його життя було коротким, він помер. Тепер таких уже нема.
8
Коли Янь Юань помер, його батько Янь лу попрохав Учителя продати повозку, щоб купити саркофаг для домовини сина. Учитель сказав:
— Кожен піклується про свого сина, талановитий його син чи ні. Коли лі помер, його було поховано в труні без саркофага. Я не стану заради саркофага позбавлятися повозки й ходити пішки. Я займаю місце за сановниками, тому мені не годиться ходити пішки.
9
Коли Янь Юань помер, Учитель вигукнув:
— О! Гину я від Неба! Гину я від Неба!
10
Коли Янь Юань помер, Учитель його гірко оплакував. Учні йому сказали:
— Учителю, не журіться так!
— Не журитись? За ким же мені й журитись, як не за цим чоловіком?
11
Коли Янь Юань помер, учні вирішили влаштувати йому пишний похорон. Учитель їм сказав:
— Цього робити не можна.
Але вони влаштували йому пишний похорон.
Учитель сказав:
— Хуей на мене дививсь як на батька, а я не зміг поставитись до нього як до сина. У цьому не моя провина, а ваша, діти!
12
Цзи лу спитав про служіння духам померлих і богам. Учитель відповів:
— Не знаючи, як служити живим,
Чи зумієш служити їхнім духам?
— Насмілюсь дізнатися, що таке смерть?
— Не знаючи життя,
Як пізнаєш смерть?
13
У присутності Учителя Мінь Цзи поводився ввічливо й суворо, Цзилу мав рішучий
і твердий вигляд, Жань Ю, Цзигун здавались м’якими людьми. Учитель був задоволений.
— Такі, як Чжун Ю, не вмирають своєю смертю.
14
Коли в князівстві Лу стали перебудовувати довгу скарбницю, Мінь Цзицзянь спитав:
— А що, як її відновити? Навіщо неодмінно перебудовувати?
Учитель тоді про нього сказав:
— Звичайно він мовчить,
А скаже — влучить точно.
15
Учитель спитав:
— З якої речі в моєму домі гуслі, Ю?
Після цього інші учні перестали поважати Цзилу.
Учитель про нього казав:
— Він піднявся до залу,
Але не дійшов до внутрішніх покоїв.
16
Цзигун спитав:
— Хто кращий, Ши або Шан?
Учитель відповів:
— Ши переходить через край, Шан не доходить.
— Тоді Ши кращий?
— Переходити не краще, ніж не доходити, — сказав Учитель.
17
Молодший був багатший за князя Чжоу, а Цю ще більше примножував його статки, збираючи подушне. Учитель звернувся до своїх учнів:
— Синки! Можете відкрито, з барабанним боєм, на нього напасти. Я не вважаю його більше моїм учнем.
18
Чай нерозумний!
Шень тупий,
Ши неглибокий,
Ю неотесаний!
19
Учитель сказав:
— Хуей, що майже досягнув досконалості, перебуває в невилазних злиднях. А Ци, який не годен Небесного покликання, рідко помиляється у своїх розрахунках і стає щодня багатшим.
20
Цзичжан спитав, у чому полягає путь хорошої людини. Учитель відповів:
— Вона не йде по слідах поганих людей, але й не доходить до внутрішніх покоїв.
21
Учитель спитав:
— Чи вважати чеснотливим мужем
Того, хто схвалює правильні судження?
Чи він тільки зовні здається достойним?
22
Цзилу спитав:
— Що чую, негайно виконувати?
Учитель відповів:
— У тебе живі батько і старший брат, як же тобі можна негайно виконувати те, що чуєш?
Жань Ю спитав:
— А мені, що чую, негайно виконувати?
Учитель відповів:
— Що чуєш, негайно виконуй.
Гунсі Хуа спитав:
— Коли Ю поставив питання, чи виконувати йому негайно те, що чує, ви сказали, що в нього живі батько й старший брат. а коли Цю поставив питання, ви йому сказали, щоб він негайно виконував, що чує. Я не розумію, чому ви їм відповіли по-різному, і прошу мені пояснити.
Учитель відповів:
— Цю зволікає, тому я його підштовхую; Ю поривається обігнати, тому я його стримую.
23
Коли куанці, що погрожували вчителю, його відпустили, Янь Юань прийшов пізніше. Учитель сказав:
— Я думав, ти вже мертвий.
— Як я насмілюсь померти, коли Учитель живий?
24
Цзижань із Молодших спитав, чи можна назвати Чжун Ю і Жань Цю великими підданцями. Учитель відповів:
— Я думав, Ви спитаєте про щось особливе, а Вас цікавлять Ю і Цю! Кого звуть великим підданцем, той чесно служить володарю й віддаляється, коли не може більше так діяти. А
