Українська література » Сучасна проза » Тунель - Бернгард Келлерман

Тунель - Бернгард Келлерман

Читаємо онлайн Тунель - Бернгард Келлерман
не для вас. На деякий час вам потрібен був спокій і самотність, я добре розумію. Але не думаю, що ви це довго витримаєте. Не гнівайтесь, що я вам так кажу. Вам потрібна ваша робота — вам не вистачає тунелю! Більш нічого!

Це була правда, Етель доторкнула Аллана до живого. Він сидів і пильно дивився на неї. Аллан жодним словом не заперечив і навіть не спробував перебити її.

Етель захопила його зненацька й почала користатися з його збентеження. Вона говорила так швидко й збуджено, що тепер з його боку взагалі було б нечемно урвати її. Етель дорікала Алланові, що він зовсім відцурався від друзів, що поховав себе в цьому мертвому місті. Вона змалювала йому свою сутичку зі Штромом, розповіла про Ллойда, про Нью-Йорк, про знайомих, знов і знов повертаючись до тунелю. Хто ж завершить будівництво, якщо не він, Аллан? Кому світ довірить це завдання? Та навіть якби й не це, то вона однаково повинна відверто йому сказати: він просто загине, коли найближчим часом не візьметься знов до своєї роботи...

Сірі Алланові очі спохмурніли й зробилися темні — стільки туги, гіркоти й сподівань збудили в ньому слова Етель.

— Навіщо ви все це мені кажете? — спитав він, кинувши на Етель роздратований погляд.

— Я добре знаю, що не маю ніякого права говорити вам про це,— відповіла вона.— Хіба тільки право, яке дає дружба чи знайомство. Але я кажу вам про це тому, що...— Однак Етель так і не змогла пояснити чому й повела далі: — Я лише дорікаю вам за те, що ви загребли себе в оцій жахливій кімнаті, замість того, щоб перевернути світ і закінчити будівництво тунелю.

Аллан поблажливо похитав головою і розчаровано всміхнувся.

— Міс Ллойд,— мовив він,— я вас не розумію. Я вже перевернув світ і щодня намагаюся робити все, що можу. Але зараз годі й думати про те, щоб відновити роботу.

— Чому?

Аллан здивовано звів на неї очі.

— Ми не маємо грошей,— коротко сказав він.

— Але хто ж може дістати гроші, як не вu?! — поспішила заперечити Етель і ледь помітно всміхнулася.— Поки ви тут сидітимете відлюдьком, ніхто вам грошей, звісно, не дасть.

Аллана ця розмова стомила.

— Я пробував усе,— мовив він, і з того, як він це сказав, Етель здогадалася, що вона починала йому докучати.

Вона взяла рукавички й, натягуючи ліву, спитала:

— А з татом ви розмовляли?

Аллан кивнув головою, уникаючи її погляду.

— З містером Ллойдом? Звичайно! — відповів він.

— І що?

— Містер Ллойд не залишив мені ніяких надій! Етель засміялася своїм легким, дитячим сміхом.

— Коли? — спитала вона.— Коли це було, Аллан?

— Торік восени,— відповів, подумавши, він.

— Он як, восени! — підхопила Етель, і на її обличчі відбився подив.— У тата тоді були зв'язані руки. Тепер справа стоїть зовсім інакше...— І вона викинула свій козир:— Тато мені сказав: «Я, може, й узявся б за тунель. Але ж не піду я, звісно, до Аллана сам! Нехай він прийде до мене».— Етель сказала про це мимохідь.

Аллан сидів мовчки, поринувши в думки. Він нічого не відповів. Своїми словами Етель ніби запалила в його серці вогонь. Кров ударила йому в обличчя. У вухах раптом почувся гуркіт — то в тунелі відновилася робота. Невже це можливо? Ллойд?.. Від хвилювання Аллан аж устав.

Хвилю він мовчав. Потім звів очі на Етель. Вона застібала рукавички, і ця робота, здавалося, поглинула всю її увагу. Етель підвелася й усміхнулась до Аллана.

— Тато, певна річ, не доручав мені розповідати вам про це, Аллан. Він не повинен знати, що я тут була,— додала вона, стишивши голос, і простягла йому руку.

Аллан подивився на неї теплим, вдячним поглядом.

— Це справді дуже мило з вашого боку, міс Етель, що ви приїхали до мене! — сказав він і потис їй руку.

Етель тихенько засміялася.

— Пусте,— мовила вона.— Ці дні я не мала чого робити й подумала: «Ану ж погляну, що там поробляє Аллан». Прощавайте!

2

І Етель пішла.

Того дня Етель була за вечерею в такому піднесеному настрої, що в старого Ллойда серце тішилося. Після вечері вона обняла батька за шию і сказала:

— Чи матиме мій любий татусь завтра вранці час побалакати зі мною про одну важливу справу?

— Навіть сьогодні, якщо хочеш, Етель!

— Ні, завтра. А мій любий татусь зробить усе, про що його попросить Етель?

— Якщо зможу, доню.

— Зможеш, тату!

На другий день Аллан одержав власноруч написане запрошення від Ллойда. Надзвичайно дружній тон запрошення вочевидь свідчив про те, що його продиктувала Етель.

«Ми будемо самі,— писав Ллойд,— тільки втрьох».

Аллан застав Ллойда в чудовому настрої. Старий ще дужче вкрився зморшками, і в Аллана склалося враження, ніби Ллойд уже впадає в дитинство. Він геть забув, що Аллан відвідав його минулої осені, і знов заходився розповідати про всі подробиці процесу Етель. Змальовуючи, як вона збиткувалася над властями, плаваючи в морі на яхті, Ллойд сміявся до сліз. Він розводився про події минулої осені й зими, про скандали й вибори. Хоч розум його й притупився, він був іще жвавий, цікавився новинами, хитрував і лукавив. Аллан відповідав неуважно — він був надто заклопотаний своїми думками і все чекав нагоди перевести розмову на тунель. А Ллойд показував йому плани обсерваторій, які мав намір подарувати різним країнам, і саме тої миті, коли Аллан зібрався був заговорити про найдорожче для нього, з'явився слуга: міс Ллойд чекала їх до столу.

Етель убралась, як на придворний бал. Вона була прекрасна. Все в ній випромінювало блиск, свіжість, велич. Якби не отой лишай на підборідді, що дедалі розростався й псував обличчя, Етель стала б першою красунею в Нью-Йорку. Аллан був просто вражений, побачивши її. Досі він ніколи не помічав, яка вона вродлива. Та ще дужче вразив його артистичний хист, який Етель виявила вітаючись.

— А ось нарешті й ви, Аллан! — вигукнула вона, дивлячись на нього осяйними, щирими голубими очима.— Як давно ми не бачилися! Де це ви весь час пропадали?

— Не будь така цікава, Етель! — докірливо кинув Ллойд.

Етель засміялася. За вечерею вона була в чудовому гуморі. Вони сиділи за круглим великим — два метри завширшки — столом із червоного дерева, на який Етель щодня сама ставила

Відгуки про книгу Тунель - Бернгард Келлерман (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: