Тунель - Бернгард Келлерман

Аллан опинився в опалі. Ще недавно це був один із наймогутніших людей у світі, всі державці вшановували його відзнаками, почесний доктор багатьох університетів, почесний член усіх великих академій та наукових товариств. Багато років його зустрічали з тріумфом, захоплення ним іноді прибирало форм, що нагадували культ героїв за давніх часів. Коли Аллан десь у готелі випадково входив до холу, чий-небудь голос відразу з захватом вигукував: «Дивіться, Мак Аллан! Three cheers for Mac!» Ціла ватага журналістів та фоторепортерів день і ніч ходила за ним по п'ятах. Про кожне його слово, кожен жест ставало відомо всім.

Катастрофу Алланові подарували. Адже тоді йшлося тільки про три тисячі людських життів! А тепер ішлося про гроші, суспільство було зачеплене за живе, й воно показало Алланові свої гострі зуби.

Аллан украв у народу мільйони, мільярди! Заради свого безглуздого проекту Аллан змарнував заощадження маленьких людей! Аллан — не просто злодій, він highwayrobber, розбійник з великої дороги! Атож, він і отой його чистоплюй С. Вулф! Увесь цей тунельний фарс він інсценував для того, щоб забезпечити своєму «алланітові» величезний збут. Мільйон доларів чистого прибутку щороку! Чоловіче, ти візьми Алланів сталеливарний завод у Буффало! Це ж ціле місто! А Мак, певна річ, урятував свої грошики ще до краху! Кожен ліфтер, кожен вагоновод кричав, аж надривався, що такого шахрая, як Мак, світ іще не бачив!

Спочатку декотрі газети ще захищали Аллана. Але потім до редакцій плавом попливли листи з погрозами й недвозначними натяками. Навіть більше: люди перестали купляти ті газети! Авжеж, нехай їм грець, хто ж читатиме те, з чим не згоден, та ще й платитиме за це гроші! І газети, що збились на манівці, повернули в інший бік, намагаючись надолужити згаяне. Як не вистачало тепер С. Вулфа, що так безславно пішов на той світ! Він умів тицьнути в потрібну руку потрібну суму чайових...

Аллан виринав то в одному місті, то в іншому, але щоразу йому доводилося знову зникати. Він приїхав у гості до Вандерштіфта в Огайо. І що ж? Через кілька днів на зразковій фермі Вандерштіфта згоріли три комори. Проповідники в молільнях, користуючись з обставин, називали Аллана «анцихристом» ще й добре гріли на цьому ділі руки. Ніхто вже не важився давати Алланові притулок. На фермі Вандерштіфта він одержав телеграму від Етель.

Дорогий Аллан,— телеграфувала Етель,— тато запрошує вас поселитися на скільки завгодно в нашому маєтку Тертл-Рівер у Монітобі. Тато буде дуже радий, якщо ви завітаєте до нього в гості. Там ви зможете вудити форель і матимете добрих коней. Особливо рекомендую вам Тедді. Ми приїдемо до вас улітку. Нью-Йорк уже помалу вгамовується. Сподіваюся, ви цікаво проведете час. Щиро ваша Етель Ллойд».

У Канаді Аллан нарешті знайшов спокій. Ніхто не знав, де він тепер. Аллан пропав безвісти. Деякі газети, що жили з сенсаційних побрехеньок, друкували хвилюючі повідомлення про те, нібито Аллан наклав на себе руки.

«Тунель проковтнув Мака Аллана!»

Однак ті, хто знав його й пам'ятав, що він живучий, як акула, пророкували: скоро Мак випірне знов. Так воно й сталося. До Нью-Йорка Аллан повернувся раніше, ніж багато хто думав.

Крах синдикату потяг за собою в прірву ще сотні підприємств. Багато приватних осіб і фірм, на які прийшовся перший удар, могли б оговтатись, якби їм дали на це хоч кілька тижнів. Другий удар їх доконав. Але загалом наслідки банкрутства виявились не такі спустошливі, ніж можна було побоюватись. Банкрутство не було несподіванкою. До того ж загальне становище було таке погане, що навряд чи могло погіршитись. Настала найнещасливіша найтрагічніша пора за останнє сторіччя. Ця катастрофа відкинула світ у його розвитку на двадцять років назад. Страйк пішов на спад, але торгівля, транспорт, промисловість усе ще не могли вийти з глибокого шоку. Цей шок проник аж до Аляски, до Байкалу й до пралісів Конго. На Міссісіпі й Міссурі, на Амазонці, Волзі й Конго мертво стояли флотилії пасажирських і вантажних суден. Притулки для бездомних були переповнені. У багатьох кварталах великих міст панували злидні. Повсюди голод, нужда...

Безглуздо було б стверджувати, нібито в усьому винен Аллан. Певну роль відіграли тут і всілякі економічні кризи. І все ж багато хто таке стверджував. Газети не переставали звинувачувати Аллана. День і ніч вони дзвонили про те, що він фальшивими обіцянками видурив з народної кишені гроші. Сім років будівництва — і не готова навіть третина тунелю! Аллан сам ніколи — ніколи! — не вірив у те, що впорається з будівництвом за п'ятнадцять років, однак безсоромно обманював людей!

Нарешті у середині лютого в газетах з'явилося повідомлення: Мака Аллана, будівника Атлантичного тунелю, розшукує поліція! Його звинувачували в тому, що він свідомо ошукав громадську довіру.

Через три дні Нью-Йорк знову сповнили викрики продавців газет: «Мак Аллан у Нью-Йорку! Він сам стає перед судом!»

Конкурсне управління синдикату запропонувало величезну заставу, Ллойд — також, однак Аллан відмовився від обох пропозицій. Він залишився в камері попереднього слідства міської в'язниці на Франклін-стріт. Щодня він по кілька годин розмовляв зі Штромом, у чиї руки передав управління тунелем.

Штром жодною міною, жодним словом не виражав свого жалю з приводу такого прикрого становища Аллана, жодною усмішкою не засвідчував своєї радості бачити його. Він доповідав про справи, і більш нічого.

Аллан напружено працював, і нудьгувати йому було ніколи. Він накопичував запас думок, які згодом — згодом! — мали обернутися в енергію м'язів.

Тут, у нью-йоркській міській в'язниці, Аллан розробив одноштольний метод для подальшого прокладання тунелю. Крім Штрома, він приймав тільки своїх адвокатів.

Якось до в'язниці прийшла Етель Ллойд. Однак Аллан відмовився з нею побачитись.

Суд над Алланом почався третього квітня. Всі місця в залі засідань були розібрані ще за кілька тижнів до початку процесу. Щоб дістати місце, треба було заплатити посередникам нечувані гроші. Люди пускалися на неймовірно зухвалі й безсоромні махінації. А жінки взагалі ніби подуріли: всім їм кортіло побачити, як поводитиметься Етель Ллойд!

Головувати призначили доктора Сеймура, найгрізнішого суддю в цілому Нью-Йорку.

Мака Аллана захищали четверо найкращих адвокатів Сполучених Штатів: Бойєр, Вінзор, Коен і Сміт.

Процес тривав три тижні, і всі три тижні в Америці не спадало надзвичайне хвилювання й напруження. На суді розгорнулася вся історія заснування синдикату, його фінансування, будівництва тунелю й управління ним. Суд детально розглядав усі нещасні випадки й