Маг - Джон Роберт Фаулз

Я задумався. Ні, я б не зміг визначити, чим втоляю спрагу.

— Що сталося з палієм замку?

— Закон покарав його по заслузі.

— Ви й далі мешкали в Парижі?

— Мені й досі належить його міське помешкання. Музичні інструменти, що там були, я перевіз до свого власного овернського замку.

— Чи дізналися ви, звідки в де Декана взялося стільки грошей?

— Він мав великі маєтки в Бельгії. Вкладав капітал у Франції та Німеччині. Але більшість його статків — у різних конґолезьких підприємствах. Жівре-ле-Дюк, як і Парфенон, зведено на серцевині чорної пітьми.

— «Бурані» теж?

— Якщо я скажу «так», то ви зразу підете геть?

— Не піду.

— Отже, ви не маєте права ставити це питання.

Кончіс усміхнувся. Мовляв, не беріть мене аж так всерйоз. І звівся — натякнув, що моя наступна репліка буде зайва.

— Візьміть свого конверта.

Він провів мене до моєї кімнати, засвітив лампу й побажав приємних снів. А на порозі своєї спальні обернувся й подивився на мене. Якусь мить його обличчя виражало сумнів, погляд так і залишився недовірливим.

— Воду чи хвилю?

І зник за дверима.

Я чекав. Підійшов до вікна. Сів на ліжко. Ліг. Знову підійшов до вікна. Кінець кінцем вийняв із конверта аркуш і брошурку. Написано по-французькому. Аркуш колись був пришпилений до стіни, видно дірочки й плямки іржі, залишені по кнопках.

ТОВАРИСТВО ПОШИРЕННЯ РОЗУМУ

Ми, лікарі та студенти медичних факультетів університетів Франції, проголошуємо наше переконання в тому, що:

1. Людина може розвиватися тільки завдяки своєму розуму.

2. Головний обов’язок науки — викорінювати всі форми нерозумного в державних і міжнародних справах.

3. Відданість розуму стоїть вище, ніж відданість іншим суспільним цінностям — родинним, становим, державним, національним і релігійним.

4. Межі розумного визначаються тільки межами людяности, всі інші обмеження — це вияви нерозумного.

5. Світ не може бути кращим від держав, із яких він складається; держава не може бути кращою від осіб, які її становлять.

6. Обов’язок усіх, що згідні з цими засадами, — вступити в Товариство поширення розуму.

Членом товариства стає той, хто підпише таку присягу.

1. Зобов’язуюся жертвувати десяту частину своїх щорічних прибутків Товариству поширення розуму на досягнення мети цього Товариства.

2. Зобов’язуюся повсякчас і повсюди впроваджувати у своє життя практику підпорядкування вимогам розуму.

3. Без огляду на всякі можливі наслідки я ніколи не підпорядкуюся вимогам нерозумного й ніколи не буду німий і бездіяльний перед його лицем.

4. Я визнаю лікарів авангардом людства. Робитиму все можливе для того, щоб краще розуміти свою фізіологію та психологію, й у всіх своїх діях керуватимусь цим знанням.

5. Урочисто присягаю ставити обов’язок перед розумом понад усі інші обов’язки.

Брати і сестри, закликаємо вас залучитися до боротьби з силами нерозумного, які за останні десять років спричинили безглузде кровопролиття. Допоможіть нашому Товариству набратися сили наперекір підступам політиків і клерикалів. Настане день, коли Товариство посяде чільне місце в історії людства. Вже нині вступіть до нього. Будьте серед тих перших, що зрозуміли, згуртувалися й стали до боротьби!

Дуже давно хтось поверх усього останнього абзацу накарлючив слово «merde»[131].

І текст, і коментар у світлі того, що сталося після 1920 року, видавалися жалюгідними, ніби хлоп’яча бійка в мить атомного вибуху. В середині сторіччя нам однаково набридли холодне святенництво і гаряче богохульництво, високе інтелектуальне і приземлене фекальне; не до них треба було вдатися, щоб вийти з глухого кута. Слова втратили силу й не могли чинити ні добра, ні зла. Оповивши, як імла, матеріальну дійсність, вони вводили її в оману, спотворювали й вихолощували. Допіру після Гітлера і Хіросіми стало видно, що це тільки туман,