Вибрана проза - Який Церетелі
Барон Брамбеус — Сенковський Осип (Юліан) Іванович (1800—1858), російський письменник, журналіст, сходознавець. Редактор і видавець журналу «Библиотека для чтения». В журналі «Сын отечества» вів відділ «Листок Барона Брамбеуса». У своїх статтях перекручував історію Грузії.
ПРОМОВА НА БЕНКЕТІ НА ЧЕСТЬ ЕРНЕСТО РОССІ. — Газ. «Іверія». — 1890. — № 133.
Видатний італійський актор, знаменитий виконавець шекспірівських ролей Ернесто Россі; гастролював у Тифлісі в травні—червні 1890 року. На бенкеті разом з А. Церетелі його вітав Ілля Чавчавадзе. У відповідь Ернесто Россі сказав: «Ваше товариство охоче відвідувало мої спектаклі, зокрема вистави шекспірівських п’єс. Під час спектаклів я чітко бачив, що глядачі дослухалися до п’єс, затамувавши подих, і чуйно сприймали твори видатного поета, його високу поезію, глибокі ідеї. Я переконався в тому, що товариство зобов’язане своєю підготовкою і розумінням безсмертних творів Шекспіра двом грузинським поетам, які перебувають сьогодні серед нас. Поет — великий учитель, і тому я п’ю за здоров’я цих двох грузинських поетів і бажаю їм довгої діяльності на користь і на славу своїй землі і своєму народові».
РОЗМАЇТІ ДУМКИ. — Ж. «Квалі». — 1894. — № 23.
Кудабзіка — герой повісті Г. Церетелі «Кіколікі, Чиколікі та Кудабзіка».
З «БІБЛІОГРАФІЧНИХ НОТАТОК». — Ж. «Акакіс кребулі». — 1898. — № 9.
З БІБЛІОГРАФІЧНИХ НОТАТОК «ВІРШІ БЕРАНЖЕ ГРУЗИНСЬКОЮ МОВОЮ». — Ж. «Акакіс кребулі». — 1899. — № 2.
Бернз Роберт (1759—1796) — шотландський поет.
Кольцов Олексій Васильович (1809—1842) — російський поет.
Беранже П’єр Жан (1780—1857) — французький поет.
Курочкін Микола Степанович (1830—1884) — російський поет, журналіст, громадський діяч.
ІЗ СТАТТІ «ЛИСТ ДО ДРУГА». — Газ. «Іверія». — 1901. — № 103. — Адресований С. З. Мгалоблішвілі.
ІЗ СТАТТІ «НЕВЕЛИЧКЕ ЗАУВАЖЕННЯ» — Газ. «Іверія». — 1901. — № 168. Автор сперечається з критиком Іваном Гомартелі щодо творчості видатного поета Рафаеля Еріставі (1824—1901), виступає проти вульгарно-соціологічних поглядів, які висловлювалися деякими публіцистами на сторінках легального марксистського журналу «Квалі».
ІЗ СТАТТІ «АБЕТКОВА ІСТИНА». — Газ. «Іверія». — 1903. — № 185. А. Церетелі продовжує полеміку з авторами вульгарно-соціологічних поглядів, зокрема з членом «Третьої групи» («Месаме дасі») — першої Закавказької соціал-демократичної організації — Іраклієм Церетелі (1881—1959), згодом одним з лідерів меншовизму.
З ЛИСТА ДО РЕДАКЦІЇ «ІВЕРІЇ». — Газ. «Іверія». — 1905. — № 186. Автор виступає на захист революції, відстоює право народу на революційні дії. З думками, висловленими в листі, перегукується чимало поезій Акакія Церетелі тих часів.
З ПРОМОВИ, ВИГОЛОШЕНОЇ НАД ТРУНОЮ ІЛЛІ ЧАВЧАВАДЗЕ. Коли 30 серпня 1907 року віроломно вбили І. Чавчавадзе, хворий А. Церетелі лежав у лікарні, 9 вересня, в день похорону, процесія спеціально зупинилася біля лікарні, з балкона якої і виголосив Акакій свою знамениту промову.
ІЗ ЗВЕРНЕННЯ ДО ГРУЗИНСЬКОЇ МОЛОДІ В ПАРИЗЬКІЙ КАВ’ЯРНІ «ВОЛЬТЕР». — У Парижі А. Церетелі був двічі. Востаннє в столицю Франції він приїхав у липні 1909 року лікуватися. 2 грудня того ж року грузинські студенти в кав’ярні «Вольтер» влаштували зустріч з поетом.
...пана Гогоберідзе. — Мається на увазі Ніколоз Гогоберідзе (див. прим, до с. 451).
Рішелье Арман Жан дю Плессі (1585—1642) — французький державний діяч, з 1624 р.— фактичний правитель Франції.
ІЗ СТАТТІ «ЛЕВ ТОЛСТОЙ». — Відгук на смерть Льва Миколайовича Толстого.
МОЇ СПОГАДИ ПРО ШЕВЧЕНКА. — Газ. «Закавказье». — 1911. — № 45.
Андрій Первозванний — один із дванадцяти апостолів Ісуса Христа, проповідував християнство серед народів, що населяли південні, східні та північно-східні береги Чорного моря.
Гуджари — загальна назва документа, якого видав цар.
ІЗ СПОГАДІВ ПРО ВАЖА ПШАВЕЛУ. — Газ. «Закавказская речь». — 1911. — № 15.
Важа Пшавела (Разікашвілі Л. П.; 1861—1915) — видатний грузинський поет.
Катков Михайло Никифорович (1818—1887) — реакційний російський журналіст і публіцист. На початку 40-х рр. виступав з позицій поміркованого лібералізму, а з 60-х рр. перейшов до табору дворянської реакції, до націоналізму і шовінізму. У 1850—1855, 1863—1887 рр. — редактор газ. «Московские ведомости». Див. також прим, до с. 575.
Лєсков Микола Семенович (1831—1895) — російський письменник.
Корейша Іван Якович (?—1861) — відомий свого часу юродивий і віщун.
Месхі Сергій Семенович (1845—1883) — грузинський критик і громадський діяч. З 1869 р. — редактор газ. «Дроеба».
ВИСТУП, ЗАПИСАНИЙ НА ФОНОГРАФІ. — Записано 27 лютого 1913 р. разом з віршами «Думи перед смертю», «Дітям», «Поет».
ІЗ ВИГОЛОШЕНОГО В МОСКВІ СЛОВА ДО ГРУЗИНСЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ. — В листопаді 1912 року А. Церетелі відвідав Петербург і Москву. Московський «Літературно-художній гурток» влаштував зустріч з поетом, на якій були присутні Валерій Брюсов, Михайло Іполитов-Іванов, Олександр Сумбаташвілі-Южин. У зустрічі брали участь і грузинські студенти, що навчалися в московських вузах.
СЛОВО ДО УКРАЇНЦІВ. — Виголошене 15 квітня 1914 р. в Тифліському народному домі (нинішній театр їй. Коте Марджанішвілі), де український драмгурток влаштував урочистий вечір, присвячений 100-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка.
Примітки
1
Сацеретло — родове володіння князів Церетелі.
2
Тапа-рікі — гра з допомогою двох паличок: довшою підбивають коротшу.
3
Мутака — довгий валик для тахти.
4
Чоха — грузинський національний чоловічий одяг.
5
Саджалабо — окреме приміщення для челяді.
6
Торне — піч, у якій випікають грузинський хліб.
7
Чурі — вкопаний у землю великий глек для зберігання вина.
8
Шені чиріме — ласкаве звертання. Дослівно: «Хай твоя біда випаде мені».
9
Макрулі — весільна пісня.
10
Хуцурі, мхедрулі — різновиди грузинської абетки — церковної і світської.
11
Бечі — коров’яча або воляча лопатка. Через відсутність паперу на ній училися писати.
12
Хачапурі — пампушка з сиром.
13
Торнеулі — хліб, випечений у торне.
14
Нацаркекія — популярний герой грузинських казок.
15
Архалук — грузинський національний чоловічий одяг; носиться разом з чохою.
16
В давнину під час читання учні тримали в руці тонкий шнурок або товсту нитку з десятьма вузликами. Скільки разів перечитували, стільки й відраховували по вузлику, ніби на чотках. Перечитавши десять разів, при потребі починали з початку. Саме та нитка чи той шнурок і звалися вузликом. (Приміт. автора).
17
Гамарджоба
