Українська література » Сучасна проза » Вибрана проза - Який Церетелі

Вибрана проза - Який Церетелі

Читаємо онлайн Вибрана проза - Який Церетелі
— 1878. — № 31.

Латпарський перевал — один з перевалів Сванетії.

Лечхумі, Сванетія — історичні області Західної Грузії.

Потєхін Олександр Антипович (1829—1908) — російський письменник. Брав участь у театральних реформах 80-х років, був керівником драматичних труп Петербурга та Москви.

Ерінії — богині помсти (у римлян — Фурії), дочки землі, заплідненої краплями крові Урана — божества, що уособлює небо.

Висловлене в кінці припущення, що в грузинських легендах Демон уособлює Г. Боголюбського, не відповідає дійсності.

НАША ЩИРА ВІДПОВІДЬ. — Газ. «Дроеба». — 1881. — № 19.

Кааба — святилище м. Мекки, святиня всього мусульманського світу.

ПРОМОВА, ВИГОЛОШЕНА 21 ВЕРЕСНЯ 1881 РОКУ НА БЕНКЕТІ НА ЧЕСТЬ УЧАСНИКІВ V-ГО АРХЕОЛОГІЧНОГО З’ЇЗДУ В ТИФЛІСІ. — Газ. «Кавказ». — 1881. — № 210.

Промову Акакій виголосив російською мовою на прощальному бенкеті на честь учасників V з’їзду Археологічного товариства Росії.

З’їзд став важливою подією в культурному житті Грузії 90-х років минулого століття. На ньому були присутні понад 700 осіб, серед них: акад. Гротьє, проф. М. Костомаров, М. Гулак, Р. Вирхов, Ф. Міллер, Д. Чубінашвілі, Д. Хвольсон, Ол. Церетелі та ін.

Учений-орієнталіст... — автор має на увазі проф. Д. Хвольсона, який не міг розібратися, в якій столиці відбувався з’їзд.

ЗАХИСНА ПРОМОВА НА ПРОЦЕСІ СВАНІВ. У 1876 р. А. Церетелі виступив як захисник на процесі сванів, котрих звинувачували в опорі владі. Обставини цієї справи викладені в самій промові.

Вільна Сванетія — історично Сванетія ділилася на Верхню та Нижню. Верхня не знала кріпацтва, не визнавала влади князів і тому звалася Вільною.

Катон Марк Порцій (Катон Старший, 234 до н. е. — 149 до н. е.) — державний діяч, історик і письменник Стародавнього Риму. Захисник привілеїв аристократії. Вимагав знищення Карфагену — торгового конкурента Риму.

ПОДИВІТЬСЯ Ж НА НИХ! — Газ. «Дроеба». — 1882. — № 45.

«Московские ведомости» — одна з найстаріших російських газет. У 1863—1887 рр., коли її редагував М. Н. Катков, набула махрово-реакційного спрямування. Сам Катков неодноразово виступав з бридкими інсинуаціями щодо грузинського народу. В названій кореспонденції Акакій Церетелі таврує злий випад «Московских ведомостей» проти Грузії. Кореспондент газети висміяв виставу Тифліського театру за п’єсою Д. Еріставі «Батьківщина», саме ту її сцену, коли актори піднімають національні знамена, під якими Грузія віками відстоювала свою незалежність.

«На постановку «Батьківщини» грузини дуже витратилися. Тож краще їм свої грузинські знамена продати цирку Готфруа», — єхидно зазначав кореспондент. Разом з Акакієм Церетелі гідну відсіч дав реакціонерам і Ілля Чавчавадзе в статті «Відповідь Каткову»».

«Новое время» — реакційна російська газета. З 1876 року вона виходила під редагуванням О. С. Суворіна (1834—1912), який провадив антигрузинську кампанію.

СТАЛЛЮ ТРЕБА ВДАРИТИ ОБ КРЕМІНЬ, ЩОБ ВИКРЕСАТИ ІСКРУ. — Стаття була надрукована як передмова до збірки творів Георгія Еріставі у 1884 р.

Еріставі Георгій Давидович (1811—1864) — грузинський драматург, поет, режисер, актор і громадський діяч.

Він жив якийсь час у Варшаві... — Георгія Еріставі за участь в антиурядовій змові грузинської інтелігенції 1832 року заслано в Польщу, де він перебував до 1838 р.

Антонов Зураб Назарович (1820—1854) — грузинський драматург, автор знаменитої п’єси «Затемнення сонця в Грузії».

НОТАТКИ ЛІТЕРАТУРНОГО ІНВАЛІДА. — Газ. «Новое обозрение». — 1887. — № 1267.

Алківіад (бл. 450—404 рр. до н. е.) — політичний і військовий діяч Стародавніх Афін.

ЛЕКЦІЯ ПРО «БАРСОВУ ШКУРУ». — Поемою Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» («Вепхісткаосані») Акакій Церетелі цікавився з студентських років. Його дипломна робота (1862) була присвячена питанням оригінальності твору. В березні 1887 року в залі грузинського театру поет російською мовою прочитав три лекції про поему Ш. Руставелі. Ця стаття — одна з них.

Цхобілсіткваоба — дослівно: мистецтво віршу­вання.

Баграт V (?—1393) — цар Грузії з 1360 р. В грузинській історичній літературі, грецьких та вірменських літописах він згадується як Баграт Великий.

Чебе і Субати — напевне, йдеться про полководців Чінгіс-хана — Джебе і Субудая.

Чубінов — Чубінашвілі Давил Ієсейович (1814—1891) — грузинський мовознавець, лексикограф, літературознавець, професор Петербурзького університету.

Броссе Марі Фелісіте (1802—1880) — видатний російський філолог та історик, академік Петербурзької академії наук (1838), за походженням француз. Автор багатьох праць про Грузію та грузинський народ.

Гулак, Микола Іванович (1822—1899) — український революційний демократ, педагог і вчений. У грудні 1845 — січні 1846 рр. разом з М. І. Костомаровим і В. М. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське товариство. Належав до революційно-демократичної групи товариства, очолюваної Т. Г. Шевченком. Тривалий час перебував на засланні. Останні 18 років життя провів у Грузії та Азербайджані. Один з найперших перекладачів і популяризаторів «Витязя...» українською та російською мовами. Його книжка «О Барсовой коже» Руставели» вийшла в Тифлісі 1884 р.

Кінець статті — стислий конспект.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА. — Газ. «Тифлисский вестник». — 3. — № 1417.

Погодін Михайло Петрович (1800—1875) — російський історик, письменник, академік Петербурзької академії наук (1841). У його статтях допущено серйозних помилок щодо історії Грузії, зокрема епохи цариці Тамар.

Свята Ольга (?—969) — княгиня, дружина київського князя Ігоря. Близько 957 р. прийняла християнство. Одна з найдавніших представниць пантеону давньоруських святих.

Ядвіга польська (1372—1399) — королева Польщі, дочка угорського царя Людовіка Великого. За поширення християнства серед поляків зарахована до святих.

Якут — Якоб ібн-Абдалах (1178—1229), відомий арабський географ, автор географічного словника. Автор, з яким сперечається Акакій, неправильно розумів цю працю Якута.

Сінеус і Трувор, або Сінав і Трувар — герої однойменної трагедії основоположника російської класицистичної драматургії О. П. Сумарокова (1717—1777).

Услар Петро Карлович (1816—1875) — російський мовознавець і етнограф, член-кореспондент Петербурзької академії наук (1868), автор праць про кавказькі мови. Думка Услара, на яку спирається Акакій Церетелі, нині загальновизнана.

Ган Едуард (1856—1928) — німецький етнограф і географ.

Ріттер Карл (1779—1859) — німецький географ.

Вардан Великий, Степан Торонський, Єгіше — давні вірменські історики.

Стефанос II — управитель Картлі в другій половині VII ст. Мав візантійський титул патрікіоза.

Джаваншир (пом. 670 р.) — володар Кавказької Албанії (638—670) з династії Міхранідів.

Баграт ІІІ (поч. 60-х років X ст. — 1014 р.) — перший цар об’єднаної феодальної Грузії з династії Багратіонів.

Барда Склір — мається на увазі візантійський полководець Барда Скліарос, згадуваний у поемі «Торніке Еріставі».

Прийняття Грузією християнства в 318 р... — Офіційною датою проголошення християнства як державної релігії в Грузії вважається 337 рік.

Прибуття в Грузію 13-ти отців сирійських... — грузинські церковні діячі VI століття.

Святогорці — йдеться про Єквтіме та Георгія Мтацмінделі (X—XI ст.), відомих культурних діячів Іверської лаври на Афоні.

Відгуки про книгу Вибрана проза - Який Церетелі (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: