Розкоші і злидні куртизанок - Оноре де Бальзак
Люсьєн ще був у Марсаку, в своєї сестри, пані Сешар; але тільки-но він повернувся, Контансон послав швейцара на набережну Малаке запитати в пана де Рюбампре, чи згоден він продати меблі в квартирі, а якої виїхала пані ван Богсек. Швейцар пізнав у Люсьєні таємничого коханця молодої вдови, і Контансон був цілком задоволений. Можна уявити собі глибокий, хоч і стриманий подив, що пройняв Люсьєна й Карлоса, які вдали, ніби вважають швейцара за божевільного і навіть намагалися переконати його в цьому.
За двадцять чотири години Карлос організував контрполіцію, і Контансон був застуканий на місці шпигунства. Контансон, переодягнений базарним носієм, вже тричі приносив провізію, закуплену Азією вранці, і двічі заходив у будиночок на вулиці Сен-Жорж. Діяв, зі свого боку, і Корантен; але реальність особи Карлоса Еррери відразу зупинила його, бо він незабаром довідався, що цей абат, секретний посланець Фердинанда VII, приїхав наприкінці 1823 року в Париж. Проте, Корантен мусив дослідити причини, що спонукали цього іспанця давати протекцію Люсьєнові де Рюбампре. Незабаром Корантен дізнався, що Естер була протягом п’яти років коханкою Люсьєна. Таким чином підміна Естер англійкою відбулася в інтересах цього денді. Тим часом Люсьєн не мав жодних засобів для існування, йому відмовляли віддати за нього мадемуазель де Гранльє, а він тільки що купив за мільйон землі Рюбампре. Корантен спритно спонукав діяти генерального директора поліції королівства, і той дізнався від префекта поліції, що на Пейрада скаржились граф де Серізі і Люсьєн де Рюбампре.
— Знайшли! — скрикнули Пейрад і Корантен.
За одну хвилину друзі накреслили свій план.
— Ця весела дівчина, — сказав Корантен, — мала певні зв’язки, у неї є подруги. Неможливо, щоб серед цих подруг не знайшлося хоч однієї в скруті; один із нас повинен зіграти роль багатого іноземця, який візьме її на утримання; ми примусимо їх товаришувати. Вони завжди потребують одна одної, щоб улаштувати для коханців партію в “трик-трак”, і ми будемо в самому центрі справ.
Природньо, що Пейрад вирішив взяти на себе роль англійця. Йому здавалось дуже приємним провадити розпусне життя протягом часу, потрібного для викриття тієї змови, жертвою якої він був; Корантенові, постарілому від праці й досить кволому, було до цього байдуже. Контансон, переодягшись мулатом, негайно вислизнув з поля зору контрполіції Карлоса. За три дні перед зустріччю Пейрада і пані дю Валь-Нобль на Єлисейських полях, останній з агентів пана де Сартіна і пана Ленуара, з паспортом, виправленим по формі, приїхав з колоній через Гавр на вулицю де Ла Пе, спинившись в готелі “Мірабо”; його коляска була така забруднена, немов нею їхали з самого Гавра, хоч насправді вона пройшла тільки з Сен-Дені до Парижа.
Карлос Еррера, зі свого боку, дістав візи на свій паспорт в іспанському посольстві і підготував усю набережну Малаке до того, що він виїздить до Мадрида. І ось чому саме. Через кілька днів Естер мала стати власницею будинку на вулиці Сен-Жорж і одержати облігації на тридцять тисяч державної ренти. Європа й Азія були досить спритні, щоб навчити її продати облігації і нишком передати гроші Люсьєнові. Люсьєн, нібито збагатівши через щедрість своєї сестри, таким чином остаточно виплатить усю суму за землю Рюбампре. Поведінка його видавалась бездоганною. Сама тільки Естер могла викрити таємницю, але вона скоріше вмерла б, ніж подала б найменший знак. Клотильда тільки що почепила на свою журавлину шию маленьку рожеву хусточку; отже, в домі де Гранльє партія була виграна. Акції омнібуса вже давали втричі більше прибутку. Карлос, зникнувши за кілька днів, відхиляв усякі недоброзичливі підозріння. Людська обережність передбачила все, ніяка помилка не була можлива. Лжеіспанець мав виїхати другого дня після того, як Пейрад зустрівся з пані дю Валь-Нобль на Єлисейських полях. Проте, тієї ж ночі, о другій годині, Азія приїхала в фіакрі на набережну Малаке; вона знайшла кочегара всієї цієї машини в спальні; він курив, обмірковуючи підсумки своєї діяльності, щойно викладені нами, немов автор, що переглядає сторінки своєї книги, щоб виявити і виправити помилки. Подібна людина не хотіла припуститись удруге тієї помилки, яка трапилась, коли він забув про швейцара з вулиці Тебу.
— Паккар, — сказала Азія своєму господареві на вухо, — вчора вдень о пів на третю впізнав на Єлисейських полях Контансона, переодягненого мулатом, слугою англійця, що вже три дні прогулюється Єлисейськими полями, стежачи за Естер. Паккар його сьогодні впізнав по очах, так само, як і я впізнала його, коли він був базарним носієм. Паккар, везучи Естер додому, не спускав цього шельму з очей. Він живе в готелі Мірабо. Але він обмінявся з англійцем такими знаками, які свідчать, що то не справжній англієць.
— За нами стежать, — сказав Карлос, — я поїду тільки післязавтра. Очевидно, цей самий Контансон надіслав до нас швейцара з вулиці Тебу; треба дізнатись, чи фальшивий англієць теж наш ворог.
Опівдні мулат пана Самюеля Джонсона поважно прислужував своєму господареві, який навмисно завжди снідав розкішно, бо Пейрад хотів удавати англійця, що любить випити. Він виходив із дому завжди напідпитку. На ньому були чорні суконні гетри до колін, підбиті ватою, щоб ноги здавалися повнішими. Штани його були на товстенній бумазейній підкладці. Жилет був застібнутий до підборіддя; шия закутана аж до щік синім галстуком; рудий парик закривав йому половину лоба; він зробив себе приблизно на три дюйми вищим, отже, жодний із найстаріших відвідувачів кафе “Давид” не впізнав би його. Дивлячись на його фрак, широкий в плечах, чорний, просторий і чистенький, як в англійців, кожен прохожий мусив вважати його за англійця-мільйонера. Контансон виявляв байдужу зухвалість лакея, якому набоб довіряє, він був німий, бундючний, зневажливий, неохочий до товаришування, і дозволяв собі чудні жести й дикі вигуки іноземця. Пейрад закінчував другу пляшку, коли готельний слуга без доповіді ввів до кімнати якогось чоловіка, в якому Пейрад, так само як і Контансон, впізнали переодягненого в цивільний одяг жандарма.
— Пане Пейрад, — сказав жандарм
