Сюрпризи долі - Єва Гата

«Не забув, — радісно посміхнулася, — ще не все втрачено, ось тепер і я зможу до нього зателефонувати і про все довідатися: по-перше, дався чути, а по-друге, маю його новий номер».

Усю п’ятницю і вихідні Марина мала особливо піднесений настрій. Однак він не телефонував. Вона вирішила переглянути список прийнятих дзвінків, щоб виписати його новий номер. На великий подив такий у списку не зазначався.

— Ну й конспіратор, — похитала роздратовано головою, — що за забава у хованки?

Вітас завжди впевнено тримав у своїх руках пальму першості. У нього ніколи не виникало потреби самоутверджуватися, і хто мав честь зустрічатися з ним, розумів це без пояснень. Він був типовим прагматиком, сприймав світ таким, яким він є. Від молодих літ талановитий юнак постановив серед усього цього хаосу віднайти власну нішу, в якій жадав стати єдиним господарем. Для Вітаса це завдання було не таким уже і складним. Він умів піднятися на орлину височінь і оглянути уважно околиці, а потім блискавкою ринути в потрібне місце й захопити в кігті здобич. Здобуваючи владу, гроші і славу, Вітас наче грав у гру, ніколи не переймаючись чиїмись бідами і нещастями, вважаючи, що поводиться мудро задля вищої мети. Вітас частенько був доволі жорстоким, і, що найцінніше, після своїх суворих наказів міцно спав. «Грандіозні плани потребують дрібних жертв», — постановив для себе. Йому імпонував закон природного відбору, де найсильніший здобуває владу.

З роками його могутність зростала. Кожен його наказ вивищувався до рангу закону, а розпорядження миттю виконувалися. Він не визнавав сердечних виспівів душі, вони його дратували. Для нього найважливішим було бачення загальної картини, а не приземлених проблем окремих осіб.

Вітас одружився одразу після закінчення медуніверситету на доньці відомого хірурга. Тоді йому здавалося, що кохає свою обраницю, хоча на рівні підсвідомості розумів, що саме вона допоможе його кар’єрному сходженню. За рік пристрасть минула, а на порожньому місці так і не з’явилася любов. Він почав щораз довше пропадати на роботі, пояснюючи, що від нього залежить добробут їхньої родини.

Влада і гроші породили шалену притягальну силу, утворили особливе магнетичне поле, в яке частенько потрапляли представниці кращої половини людства. Багато вродливиць змарніли від кохання до цього ловеласа. Вітас зі свого боку не чекав, доки якась мушка залетить в його павутину. Якщо йому подобалась жінка, вправно розставляв свої сіті. Він був стратегом, знав до дрібниць, чого жадає конкретна особа. Легко перетворювався (справді як той Зевс) то у безпомічне тремтливе пташеня, то в щедрий золотий дощ, то в білосніжного лебедя, то в міцного бика. Емоції та розмови про душу його мало цікавили. Красуні приходили і відходили. Їм на зміну з’являлися інші, і ті також із часом набридали. Бували й такі, що хотіли завагітніти від нього, щоб потім мати вплив, однак Вітас добре знав, як запобігти таким жіночим хитрощам. Сльози і погрози на нього не діяли. Він вірив у свою непохитну владу, а приказка — Quod licet Jovi, non licet bovi, [22] стала головним гаслом його життя.

Щоправда, трон громовержця не раз пробували розхитати. Особливо молоде міцне покоління, якому остогид підстаркуватий монарх. Юна парость кортіла скинути з Олімпу дідугана (так підлеглі називали шефа позаочі, хоча той дідуганом ще зовсім не був) і впевнено вмоститися в його кабінеті. Молодики гірко помилилися, недооцінивши феноменальні здібності боса. Геніальний стратег миттю розгадав підступний план, прицільно метнув пучок блискавок, до тла спопеливши недолугих конкурентів.

Відтоді Вітас почав боятися старості, яка означала втрату володінь. У нього з’явився тваринний страх перед невідомим молодим і сильний нахабою, який нахабно вирве скіпетр з його старечих рук. Що б запобігти цьому, він не готував гідного спадкоємця, гасив будь-які починання колег, не довіряв друзям і не давав рости іншим, підозрюючи усіх у зраді. Такий параноїдальний стан тримав його постійно у тонусі і не давав ні на мить розслабитися. Та жодний механізм не є вічним, якось пролунав перший дзвінок — заніміло ліве плече і затерпали пальці.

Вітас ніколи не слухав свого серця, якому набридло благати свого господаря спуститися з Олімпу і вдихнути на повні груди запах полів і степів. Воно потребувало емоцій, яких ніколи не мало, тому покликало підступного Ероса на допомогу. Підленький малюк випустив свою стрілу тоді, коли Вітас цього найменше чекав. Непереможний Громовержець раптом відчув шалений і незрозумілий потяг до звичайної жінки, яка одного разу зайшла в його кабінет.

Геніальний стратег перфектно знав, як заволодіти жінками, для цього мав у запасі цілий арсенал різноманітних технік. Найперше він проводив тест, який давав стовідсоткову інформацію. Вітас вправно, ніби зненацька торкався пальцями щоки, а тоді пильно вдивляючись в очі своєї жертви проводив плавно рукою по шиї, грудях аж до живота. Потім промовляв якусь сентенцію, стискаючи її зап’ястя. Завдяки такому хитрому трюку він непомітно перевіряв пульс жертви: якщо частішав, то атаку слід продовжувати, якщо ж ні — змінював тактику.

В останній пригоді все йшло за планом, та не врахував всемогутній Зевс, що сам закохається. Світ перевернувся, і тепер Вітаса мучило питання, якого не виникало з іншими жінками: чи кохає Марина його так само, як і він її?

Вітас розумів, що його почуття — остання ластівка, і якщо її не приголубити, то вона вирветься зі старіючих рук і вже не повернеться. Його охопило божевілля — покинути все і бути поруч з цією жінкою. Такого з ним ще не траплялося. Байдуже, що вона ще не розуміє, що відбулося. Він знав, як приворожити кохану, щоб та повірила у щирість почуттів.

Запросити її в своє серце! А воно в соборі святого Віта. Там вона зрозуміє його і покохає. І тоді, коли він буде стовідсотково впевненим у її почуттях, вони будуть разом назавжди. Життя таке коротке і зостається так мало днів, їх треба прожити повноцінно.

Що мав досі?