Петлюра. Боротьба - Максим Анатолійович Бутченко

Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом

у друкарні «Фактор-Друк»

61030, м. Харків, вул. Саратовська, 51. Тел.: + 3 8 057 717 53 57

1918 рік. Павло Вітко, офіцер армії УНР, мав тільки дві любові у своєму житті: до України й до дружини Ганни. Та тепер дружина далеко, а мрія про незалежність України ще далі. Неймовірними зусиллями Павлові та його бойовому товаришеві вдається вирватися з оточення більшовиків. А тим часом «червоні» встановлюють свої порядки в Києві. Усіх незгодних кидають за ґрати. Ганні також загрожує небезпека. Але давній ворог Павла, командир загону Муравйова Віктор Примаков рятує її від безчестя. Він закоханий у Ганну до нестями… На полі бою невблаганна доля зіштовхне запеклих ворогів — Павла і Віктора. Хто вийде живим зі смертельного герцю? Чи доля дасть Ганні шанс знову побачити Павла?

Це було насправді. Федот Шевченко не з покладистих і зручних для нової влади людей, на відміну від Петра, старшого брата, який підлизується до радянських колективістів. Підлість Петра ще й у тому, що він давно хоче відвоювати собі Сашу — дружину Федота. Разом з односельцями молодший брат агресивно й уперто не приймає колективізацію, але повстання селян жорстоко придушують узимку 1930 року. Сім’ю силою розкуркулюють, підступно випитавши в дитини, де батьки ховають харчі, і вивозять у Карелію разом із Петром-підлабузником. Остання смертельна сутичка братів неминуча.

Тогочасне написання. (Прим. ред.)

Володимир Винниченко (1880—1951) — український політичний і державний діяч, прозаїк, драматург і художник. Автор багатьох декларацій і законодавчих актів У.Н.Р. Саме він 10 червня 1917 р. на 2-му Всеукраїнському військовому з’їзді оголосив I Універсал Центральної Ради. (Тут і далі прим. авт., якщо не зазначено інше.)

Андрій Григорович В’язлов (1862—1919) — за часів Гетьманату начальник в’язничного управління, член Сенату Української держави, міністр юстиції (жовтень — листопад 1918). Особисто клопотався перед гетьманом про звільнення Петлюри.

Сергій Гербель (1856—1936) — проросійський поміщик, державний діяч Російської імперії, член Державної Думи, голова Ради міністрів Української Держави в листопаді — грудні 1918 р.

Олександр Вікторович Осецький (1873—1936) — український військовий діяч, генерал армії У.Н.Р. З 12 лютого 1918 р. — начальник Українського Генерального штабу. З 15 листопада 1918 р. — Наказний отаман У.Н.Р. та за сумісництвом начальник Генерального штабу військ Директорії.

Микола Шаповал (1882—1932) — український політичний і громадський діяч, член Центральної Ради, публіцист, соціолог, поет, за фахом лісник.

Євген Коновалець (1892—1938) — визначний діяч українського націоналістичного руху, учасник Першої світової війни. Фенрих (прапорщик) збройних сил Австро-Угорщини, згодом полковник армії У.Н.Р., організатор і керівник Української військової організації, очільник Проводу українських націоналістів (з 1927 р.).

Олександр Васильович Петлюра (1888—1951) — брат Симона Петлюри, полковник Армії У.Н.Р. Був наймолодшим із дванадцяти дітей Василя та Ольги Петлюр.

Сталева каска.

Українська Держава.

Михайло Сергійович Грушевський (1866—1934) — визначний український історик, громадський та політичний діяч. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917—1918).