Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

Хе! Йдіть до Монфлері, утніть йому павану!

(Пажі рушають – він кричить їм услід.)

Фальшиво й довго грать!

Сірано звертається до дуеньї.

Я хочу про Роксану Спитати – чи така ж закохана вона У того юнака?

Роксана

(виходячи з дому)

О! Гарний, як весна, І розум має він, який годиться славить.

Сірано

Він бистрий розумом?

Роксана

За вас бистріший навіть! Сірано Можливо.

Роксана

Майстер він до незначущих слів, Що більше нам дають, ніж речі мудреців! Щоправда, часом він немовби запіміє, – Та муза прилетить, і він полуменіє!

Сірано

(недовірливо)

Так?

Роксана

Справді, дивні ви, чоловіки усі! Хіба ж розумною не можна буть красі?

Сірано

Отож визнання він говорить вам любовні?

Роксана

Дотепні, друже мій, чудові, невимовні!

Сірано

А пише?

Роксана

О, ні з чим не можна порівнять! Та ось послухайте!

(Декламує.)

«Все серце я віддать Тобі наважився – і цим лиш багатію!»

(Тріумфуючи, до Сірано.)

Ну, як?

Сірано

ПхеІ Так собі!

Роксана

А ось: «Одну надію Плекаю я в душі – вручити серце вам, Щоб вашим володіть сердечним почуттям!»

Сірано

їй-богу, цей зворот занадто вже дешевий! «Вручити, володіть»…

Роксана

Дратуєте мене ви! Це ревністьі

Сірано

О!

Роксана

Так, так! Його ви, як поет, До муз ревнуєте, і в цьому весь секрет. Ну, ще послухайте: «Коли б я міг послати В листі безумному цілунок