Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

вам крилатий, Коли б устами ви читать могли мій лист, – До щастя золотий я збудував би міст!»

Сірано

(мимохіть посміхається, задоволений)

Хм… хм… так, так… Рядки ці…

(Опановує себе, зневажливо.)

Непогані!

Роксана

А ці от…

Сірано

(в захопленні)

Знаєте ви їх напам’ять, пані?

Роксана

Усі!

Сірано

(покручує собі вуса)

Ну, бачу я, облесник він тонкий!

(скромно)

Ну, вже й поет!

Роксана

(переконано)

Поет, та ще й який!

Сірано

(вклоняючись)

Гаразд!

Дуенья

(що була вийшла, швидко з’являється)

Пан граф де Гіш!

(До Сірано, штовхаючи його в напрямку дому.)

Вам краще заховатись, Щоб часом він пе міг про дещо догадатись…

Роксана

Про мій секрет! Збагніть: впливовий, знатний він, В мені залюблений, – не досить вам причин?

Сірано

Гаразд, гаразд, гаразд! СЦЕНА II

Роксана, де Гіш, дуенья віддалік.

Роксана

(до де Гіша, з реверансом)

Я мала вийти саме…

Де Гіш

Я попрощатися прийшов сьогодні з вами.

Роксана

Чому? Ви їдете?

Де Гіш

Так, на війну.

Роксана

А!

Де Гіш

Час Не терпить зволікань: обложено Аррас. Сьогодні їду я.

Роксана

Обложено?

Де Гіш

Немає Ні крихти співчуття, а я