Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

– І йду!

Дуенья

(до Рагно, показуючи йому на двері навпроти)

Кломіра, бачите, у тому он дімку Щораз компанію збирає гомінку. О, товариство там зійшлося знамените! Сьогодні схвалено про ніжність говорити.

Рагно

Про ніжність?

Дуенья

(манірно)

Певна річ!

(Кричить у вікно.)

Роксано, пізній час! Про ніжність говорить почнуть вони без нас!

Голос Роксани

Іду!

Чути гру на струнних інструментах, що наближаються.

Голос Сірано

(за кулісами)

Ля-ля-ля-ля!

Дуенья

Це що там? Серенада?

Сірано

(входить з двома пажами, що грають на лютнях)

Звучить огидно це, немов лукава зрада! Подвійний, йолопе, дієз подвійний там!

Перший паж

(іронічно)

Дієзи, пане мій, відомі також вам?

Сірано

Я учень Гасанді[22], а значить і музика!

Паж

Ля-ля…

Сірано

(вириває в нього лютню і продовжує музичну фразу)

Продовжити? Це мудрість невелика. Ля-ля-ля-ля.

Роксана

(з’являється на балконі)

Це ви?

Сірано

(співаючи на той самий мотив)

Уклін приношу вам, Чолу лілейному, трояндовим устам!

Роксана

Я схожу.

(Зникає з балкона.)

Дуенья

Ну, а це що за артисти з вами?

Сірано

Це – виграний заклад. Ми не зійшлись думками Із паном д’Асусі у справі там одній Щодо граматики, – і віп програв як стій Цих двох молодчиків, щоб з вечора до рана, Аж поки нам зоря пе засія багряна, Мене музикою пригощували всмак… Я спершу тішився, а нині вже не так!

(До музикантів.)