Вибрана проза - Який Церетелі
Але не тільки цим обмежуються ваші заслуги. Ви перші подаєте приклад іншим вивчати нашу сучасність з такою любов’ю, з якою ви вивчаєте минуле. І в цьому, зізнаюся, має потребу Кавказ, поки що маловідомий і майже не досліджений. Ось приклад. Учений-орієнталіст, котрий добре знає, де, в якому куточку Азії, який камінь з яким написом, і котрий недавно доводив нам: що єврей, який помер у V столітті й похований у Мцхеті, звався Іудою-Гурк, а не Бурк, не знає, де знаходиться Грузія, і в Тифлісі шукає пам’ятники вірменської давнини. Це я наводжу не як докір ученому мужу, чи кому б там не було, а на доказ того, що наш край ще маловідомий.
Вітаю вас з подвійною вдячністю за ваші подвійні заслуги, побажаємо успіхів у ваших заходах взагалі, а зокрема, щасливої дороги кожному з вас.
1881
Захисна промова на процесі Сванів
Після блискучої промови прокурора, сповненої почуття високого гуманізму не так щодо підсудних, як щодо особи непідсудної, — кн. Тенгіза, з одного боку, і після стриманого, але справедливого і зваженого слова товариша мого по захисту, з другого, мені, виступаючи одразу за ним, не багато лишається додати до сказаного, захищаючи інтереси своїх клієнтів. Хоч як це дивно з боку захисту, але я почну з того самого, з чого почав і добродій прокурор, тобто з обвинувачення, чи, краще сказати, з визнання провини декого з підсудних. Так, так, панове судді, перед вами на лаві підсудних, чекаючи милосердного вироку, сидять мешканці Вільної Сванетії, нині зруйнованого села Халде. Їх звинувачують у тому, що вони вчинили опір владі із зброєю в руках, мало того, деяких з них — у вбивстві начальників. Отже, вони злочинці, вони скоїли злочин. Але що таке злочин? Це не якась абсолютна істина, а поняття цілком відносне й умовне. В одних вважається злочином і карається те, що в інших вважається подвигом, гідним похвали. Для прикладу візьмімо хоча б цих сванів. У них існує звичай умертвляти першонароджену дитину, коли вона жіночої статі. Це пояснювалося місцевими умовами. Сванам більше потрібні були сильні робочі руки, ніж слабкі жіночі. І ось, поєднавши цей розрахунок із забобонами, вони розраховували, що цим налякають жінок і примусять їх народжувати хлопчиків. І це зовсім не тому, що вони виказували таким чином презирство до жіночої статі. Навпаки, жінки в них користувалися шаною. Ці ж самі свани вважають за злочин зганьбити жінку. Образити жінку завжди вважалося в них великим злочином. І це теж пояснюється місцевими умовами: внаслідок умертвіння перших немовлят жіночої статі, жінки в Сванетії ставали рідкісними. Повноправність жінок існувала в них, і в цьому якийсь дикун Гурмач чи Джохан давно переросли нас, емансипаторів. Ми, звичайно, не вбиваємо дівчаток, проте ніхто не перешкоджає нам підводити під удари дорослих жінок.
Різні народи за різних часів мали неоднакові погляди на злочини. Великих реформаторів, рушіїв людства, вважали злочинцями і спалювали на вогнищі. Немає сумніву, панове, що судді, які виголошували такий суворий вирок, були переконані у своїй правоті, але минули сторіччя, (змінилися погляди) і наступні часи виголосили вирок над самими інквізиторами. Такі більшість із злочинів. Але є й такі, які за всіх часів і в усіх народів вважалися однаково ганебними. До них належить і вбивство. Судді не мали жалю до вбивць, і громадська думка завжди була на [їхньому] боці. На чолі вбивці суспільство завжди бачило нібито мітку прокляття, що викликала загальну огиду до них. Перед вами, панове судді, теж сидять убивці. Але дивна річ, нічого подібного ми не відчуваємо до них. За ці три дні ми мали вдосталь часу, аби переконатися, що вся публіка, починаючи від високоосвічених і до останнього невігласа, однаково співчувають їм. Мало того, незважаючи на те, що більшість з вас, панове судді, ще зовсім недавно перебували під зливою їхніх куль, навіть на ваших обличчях я бачу співчуття до них і до їхньої долі. А чим це пояснити? В цьому важливу роль відіграє не саме вчинення злочину, а мотиви, що спричинили його. Коли причини були мерзенні, то вони викликають у нас презирство. А коли вони були непередбачені, випадкові, вибачливі, викликані фатальними неминучими обставинами, то змінюється і наше ставлення, воно переходить в жаль і співчуття. Чи точно такі були причини, що штовхнули цих підсудних на злочин? Щоб відповісти на це запитання, ми повинні звернутися до фактів і даних цієї справи.
Причиною злочину стало зіткнення нижчої адміністрації з місцевим населенням. Подивімося і на ту, і на другу сторони. Те високе становище, що його мала місцева влада, і цілковита довіра, якою вона користувалася, певно, засвідчує її високий розумовий і моральний розвиток. Вони мали б стати цивілізаторами цього неосвіченого населення. З другого боку, ми бачимо сванів, дітей природи. Бо що таке свани? «Глухий як сван», кажуть про них інші кавказькі племена, маючи на увазі, звичайно, їхню розумову глухоту. Замкнуті в своїй улоговині, вони нічого не бачили далі свого носа. Не можу не згадати одного випадку, що став у нас примовкою. У володаря Мінгрелії, князя Давида Дадіані, гостювало кілька представників з Вільної Сванетії, люди, певно, найрозумніші серед своїх співвітчизників, їм показали вченого лінгвіста, п. Бортеньєва. Роздивившись його уважно з ніг до голови, свани побажали дізнатися, в чому ж його вченість і які мови він знає. Їм перерахували кілька європейських мов, але вони заперечливо хитали головою. Нарешті після короткої ради вони спитали: «А чи знає він лечхумську мову?» — і, почувши негативну відповідь, цілком переконалися в його неуцтві. Це я кажу, панове судді, не задля красного слівця, а для повної характеристики сванів. Вони думали, що кінець світу в сусідній з ними країні — Лечхумському повіті.
Не потрібний, власне, і цей приклад. Навіть сьогодні ці люди, не розуміючи, що їм загрожує, не усвідомлюючи, що тут ідеться про їхнє життя чи смерть, підштовхують одне одного, милуючись червоним сукном і позолоченими люстрами.
Отже, ми бачимо, з одного боку, адміністрацію, треба гадати, високоосвічену, а з другого — справжнісіньких дітей природи. З тринадцятого сторіччя, відтоді як у Грузії почався занепад, Сванетія була залишена напризволяще, і з усього того, що їм залишила тодішня цивілізація Грузії, через сім століть не збереглося нічого ні духовного, ні матеріального, крім отих башт, частину яких недавно так невдало ви знищили...
Головуючий. Прошу виважувати свої вислови і не вдаватися до різкості.
