Повість про Ґендзі. Книга 2 - Мурасакі Сікібу

Що ж стосується дочки міністра Двору, тієї самої панни Омі, яка хотіла зайняти місце Найсі-но камі, вельми легковажної і неврівноваженої, то вона завдавала міністрові чимало клопотів. Її сестра, ньоґо Кокіден, постійно непокоїлася, побоюючись, що от-от дівчина вчинить якусь легковажну витівку собі на шкоду. Міністр суворо заборонив їй виходити з дому, але норовлива панна Омі й не думала слухатися його.

Якось одного разу в покоях ньоґо Кокіден зібралося вишукане товариство з найблискучіших придворних, яке насолоджувалося негучною музикою. Того прекрасного осіннього вечора серед гостей був і Юґірі з дому Великого міністра, який вражав присутніх своєю надзвичайною веселістю.

«О, він справді неперевершений!» — хвалили вони. Та раптом панна Омі непомітно вийшла вперед. «Ой, як недоречно... Що з вами?» — занепокоїлися жінки, намагаючись стримати її, але вона, змірявши їх гнівним поглядом, все-таки вирвалася з їхніх рук, і перелякані служниці лише безпорадно переглядалися між собою: «От зараз скаже якусь дурницю!»

Дівчина, вп’явшись очима в цього поважного, як ніхто на світі, хлопця, взялася його хвалити: «О так, саме він! Саме він!» Її збуджений голосок усім було чути. Жінки остаточно розгубилися, але панна Омі раптом вимовила дуже виразно:

«Якщо у відкритому морі

Твій безпритульний човен

По хвилях блукає,

То покажи мені,

Де шукати твого причалу?

О, як погано, коли човен тільки на одному місці кружляє...»[234]

Приголомшений хлопець не сподівався, що в такому благородному товаристві почує такі безглузді слова. Але, відразу здогадавшись, що на таке спроможна лише дівчина, про яку останнім часом було стільки розмов у світі, жартома від­повів:

«Навіть човняр,

Що на човні безпритульному,

Гнаному вітром, морем блукає,

Навряд чи причалить до берега,

Який його не манить...»

Мабуть, дівчина почувалася незручно, діставши такого неприхованого відкоша.

Гілка сливи

Головні персонажі:

Ґендзі, Великий міністр, 39 років

Панночка Акасі, 11 років, дочка Ґендзі й пані Акасі

Мурасакі, пані Весняних покоїв, 31 рік, дружина Ґендзі

Принц Хьобукьо, Хотару, молодший брат Ґендзі, син імператора Кіріцубо

Юґірі, Сайсьо-но цюдзьо, 18 років, син Ґендзі й Аої

Акіконому, Імператриця-дружина, дочка пані Рокудзьо і принца Дзембо, дружина імператора Рейдзея

Ханацірусато, пані Літніх покоїв, колишня кохана Ґендзі

Пані Акасі, пані Зимових покоїв, кохана Ґендзі

Касіваґі, То-но цюдзьо, Кобай (Бен-но сьосьо), сини міністра Двору

Обородзукійо, Найсі-но камі імператора Судзаку, колишня кохана Ґендзі

Міністр Двору, То-но цюдзьо, брат Аої, першої дружини Ґендзі

Кумої-но карі, дочка міністра Двору, 20 років, кохана Юґірі

Ґендзі готувався до церемонії одягання мо панночки Акасі з особливою ревністю, бо хотів представити її в Імператорському палаці одразу по тому, як того ж другого місяця принц-спадкоємець[235] так само пройде обряд одягання нового вбрання і головного убору. Скориставшись тим, що в останні дні першого місяця в нього поменшало державних та осо­бистих справ, Ґендзі взявся складати аромати. Оглянувши пахощі, які прислав йому Дадзай-но дайні[236], і зрозумівши, що вони суттєво поступаються старовинним, він велів привезти зі складу в садибі на Другій лінії китайські пахощі, деяке начиння і тканини, щоб мати змогу порівняти їх з теперішніми зразками.

«Такі старовинні тканини, як парча або візерунчастий шовк, милують очі надзвичайною вишуканістю», — сказав він і для виробництва укривал, підстилок і подушок-сидінь для майбутньої церемонії вибрав візерунчастий шовк і червону з золотом парчу, які колись, ще на початку правління покійного Імператора, подарували йому корейці. Нинішні вироби не могли з ними навіть зрівнятися. Різноманітні шовки і серпанок, які цього разу прислав Дадзай-но дайні, Ґендзі подарував своїм жінкам. Що ж стосується пахощів, то як старовинні, так і щойно приготовлені він розділив між мешканками жіночих покоїв, доручивши кожній скласти по два аромати.

Останнім часом у садибі Ґендзі та інших місцях ішло квап­ливе приготування щедрих подарунків та винагород для гостей та учасників церемонії. Водночас жінки заходилися складати аромати, і в покоях залізні товкачики голосно вистукували у ступках. Сам міністр, усамітнившись у головному будинку, завзято виготовляв аромати за двома, хто­зна-звідки отриманими, рецептами імператора Німмьо епохи Сьова[237], які той заборонив відкривати чоловікам.

Пані Мурасакі з Весняних покоїв, перебравшись у Східний флігель, взявши з собою найнеобхідніше, складала аромати за рецептами принца Сікібукьо з Восьмої лінії[238]. Поки в будинку панував дух суперництва, кожен намагався оточити свою роботу таємницею. «Гадаю, що визначати переможця треба за стійкістю ароматів», — зауважив Ґендзі. Було важко повірити, що такий дух суперництва опанував і цього поважного батька родини. У ті дні їм обом, Ґендзі та Мурасакі, допомагало трохи менше служниць, ніж зазвичай. Звісно, для майбутньої церемонії було вибрано найвишуканіше начиння. Скарбнички, горщики для пахощів, курильниці, виготовлені за сучасним смаком, вирізнялися незвичними формами та обрисами. Вони призначалися для найкращих ароматів, до складання яких докладали зусилля жінки.

На десятий день другого місяця, коли накрапав дощ, а червона слива в саду перед покоями Ґендзі була в повному розквіті й ширила навколо незрівнянні пахощі, в садибу на Шостій лінії завітав принц Хьобукьо. Він прийшов до брата тоді, коли підготовка до церемонії була в самому розпалі. Брати здавна були в добрих стосунках і не мали один від одного таємниць. І от тепер, коли, милуючись сливовим цвітом, вони почали жваву розмову, від колишньої жриці Камо гонець приніс листа, прикріпленого до гілки, з якої вітер вже давно звіяв пелюстки.

Оскільки принц Хьобукьо дещо чув про складні стосунки Ґендзі з цією особою, то зацікавлено спитав: «І що ж це за лист?»

«Я набрався сміливості звернутися до однієї пані з особистим проханням, і вона, як видно, поспішила ґрунтовно його виконати», — усміхнувшись, відповів Ґендзі й сховав листа.

У сандаловій скриньці вони виявили два лазуритові горщечки, а в них — досить великі кульки з пахощами. Горщечки були прикриті шматочками парчі, причому синій прикрашала гілочка п’ятиголчатої сосни, а білий — гілочка білої сливи. Зав’язані однаковим способом, нитки справляли особливо приємне враження.

«Яка тонка робота!» — похвалив принц Хьобукьо, зупинивши погляд на скриньці. Раптом він помітив аркуш паперу з написами блідою тушшю і врочисто прочитав:

«Хоча з гілок

Разом із цвітом

Зник і аромат[239],

Та, може, куриво моє

Комусь напахає рукава...»

Юґірі, затримавши гінця, доп’яна напоїв його вином. Крім того, гінцеві подарували повний набір жіночого вбрання і на додачу хосонаґа з китайського шовку кольору «червона слива»[240]. На папері такого самого кольору Ґендзі написав відповідь і прив’язав її до зірваної в саду сливової гілки.

«Звичайно, я можу уявити зміст вашої відповіді. Але розумію, що ви не покажете мені її, якщо в ній є якась таємниця. На жаль», — дорікнув принц, знемагаючи від цікавості.

«Та яка може бути в ній таємниця? Ви дарма бентежите мене тим, що підозрюєте в надмірній потайливості», — сказав Ґендзі. Насправді, якщо не помиляюся, він відповів ось що:

«До квітучої гілки

Серцем я прагну

Ще більш, ніж колись,

Та приховую її аромат,

Бо соромлюся осуду від людей...»[241]

«Правду кажучи, мені самому не подобається зайва метушня