Вулик - Каміло Хосе Села

— Вона мене кличе?

— Так, сказала, хай підійде господиня; не знаю, чого їй треба, але, здається, вона сеньйора поважна, грошовита. Отак і звеліла: скажіть, мовляв, господині, нехай зробить мені таку ласку й підійде.

Насупивши брови, донья Роса підходить до столика, за яким сидить Марухіта. Лопес протирає рукою очі.

— Добридень. Ви мене кликали?

— Ви господиня цієї кав’ярні?

— До ваших послуг.

— Так, тоді вас. Дозвольте відрекомендуватися: сеньйора де Гутьєррес, донья Марія Ранеро де Гутьєррес; ось вам моя візитка, там є адреса. Ми з чоловіком живемо в Томельйосо, провінція Сьюдад Реаль, там у нас фільварок і трохи нерухомості, що дає нам прибуток.

— Так, так.

— Але нам набридло село, ми хочемо все продати й перебратися до Мадрида. З часів війни справи там ідуть кепсько, до того ж людська заздрість і недоброзичливість, самі розумієте...

— Авжеж.

— Що тут казати. Та й діти повиростали, а їх, як водиться, треба вивчити, прилаштувати, і якщо ми з ними не переїдемо, то втратимо їх назавжди.

— Звісно. А багато у вас дітей?

Сеньйора Гутьєррес не від того, щоб прибрехати.

— Та п’ятеро. Двом старшеньким скоро десять, вже справжні мужчини. Це близнюки від мого першого шлюбу, я дуже рано овдовіла. Ось подивіться.

Личка двох малюків, знятих у день першого причастя, не знати чому, видаються доньї Росі знайомими, але вона ніяк не може второпати, кого вони їй нагадують.

— Ну й, звичайно, коли ми вже надумали оселитися в Мадриді, то хотілося б взнати, на що тут можна розраховувати.

Донья Роса заспокоюється, вона вже зовсім не така, як кілька хвилин тому. Як усі галасливі люди, донья Роса стає лагідною, коли вдається перехопити в неї ініціативу.

— Чоловік надумав, що, либонь, варто було б купити кав’ярню — якщо докласти зусиль, ця справа може бути прибутковою.

— Що?

— Я кажу, ми б хотіли купити кав’ярню, якщо тільки вдасться дійти згоди з власником.

— Я не продаю.

— Сеньйоро, поки що вам ніхто нічого не пропонує. До того ж тут не можна бути такою категоричною. Все залежить від обставин. Просто я прошу вас подумати. Мій чоловік зараз хворий, йому мають видалити свищ у задньому проході, і ми хочемо побути якийсь час у Мадриді. Коли він оклигає, то прийде поговорити з вами; гроші у нас спільні, але все вирішує він. А ви тим часом подумайте, коли ваша ласка. Жодних зобов’язань ми з вами не беремо, ніяких паперів не підписуємо.

Чутка про те, що ця сеньйора хоче купити кав’ярню, миттю облітає залу.

— Це яка?

— Он та.

— Схожа на багачку.

— Та вже коли надумала купити кав’ярню, то, либонь, живе не на пенсію.

Коли новина долітає до шинкваса, Лопес, котрий уже тримається з останніх сил, упускає ще одну пляшку. Донья Роса разом зі стільцем обертається в його бік. Її голос гримить, мов гарматний постріл.

— Тварюко, ах ти ж тварюко!

Марухіта користається нагодою, щоб обдаровувати Лопеса посмішкою. Робить вона це так непомітно, що ніхто нічого не завважує, можливо, і сам Лопес.

— Ну от, якщо купите кав’ярню, доведеться вам із чоловіком добре назирати за цим бидлом.

— Багато розбивають?

— Усе, що потрапить їм до рук. По-моєму, вони це роблять навмисно. І все через кляту заздрість...

Мартін розмовляє із Наті Роблес, своєю однокурсницею. Він зустрів її на одній із вулиць поблизу Гран Віа. Мартін роздивлявся вітрину ювелірної крамниці, а Наті саме була всередині; вона зайшла, щоб їй полагодили застібку на браслеті. Наті годі впізнати, тепер це зовсім інша жінка. Не щупле, неохайне, з хлоп’ячими вихватками дівча, що ходило до університету на низьких підборах і не вживало косметики, а струнка, елегантна, добре вбрана сеньйорита в модних черевичках, кокетливо і навіть майстерно підфарбована. Вона перша його впізнала.

— Марко!

Мартін боязко дивиться на неї. Він завжди з острахом дивиться на обличчя, які видаються йому знайомими, але яких він не може впізнати. Мартінові здається, що йому за щось докорятимуть і наговорять купу бридких речей; можливо, якби він краще харчувався, то з ним таке б не траплялося.

— Я — Роблес, не пригадуєш? Наті Роблес.

Мартін приголомшений.

— Це ти?

— Так, любий, я.

Мартіна охоплює