Новини - Андрій Любомирович Войницький
— І чим ви там займалися? — спитав чорнявий з підозрою.
— Ну, там у неї басейн, барбекю, караоке...— почала загинати тонкі пальчики Соня Купер.— Багато чим можна зайнятися...
— Коли ви побачили підсудного Захарченка?
Захарченко підняв до свідка стрижену голову, схожу на вичищений від насіння соняшник. У прозорій руці з синіми жилами він тримав тонкий зошит з якимись своїми нотатками. Купер замислилася, смішно наморщилася і стала схожа на малого лісового гризуна, що винюхав горіх.
— Я зараз точно не згадаю... З ним був той другий, якого всі шукають, здається Денис...
— Луговий?
— Так.
— І хто ще?
— І ще двоє хлопців. У них була своя компанія, тримались разом. Іноді підходили різні їхні дружки, були там ще три подружки Наташі, але я їх знаю тільки по іменах. Здається, Свєта, Катя і Яна... Можу, правда, наплутати... Вони всі разом ходили за нею... Як почет. Любили випити і погуляти за її рахунок. Таких у неї було багато...
— Ви пили на вечірці спиртні напої? — спитав чорнявий суддя.
— Ну випила пару коктейлів...— відповіла Соня з гідністю.
— Чи були на вечірці наркотики? — поцікавився сивий суддя.
Зараз перед ним лежало двоє окулярів. Він узяв одні, покрутив у руках і повернув на ніс.
— Так, був амфетамін,— відповіла Соня буденно.— Його привіз хтось із компанії Захарченка. Може, сам Захарченко й привіз, а може цей Луговий. І траву... ну, марихуану курили, як на мене, в кожній кімнаті. Марихуани було багато.
Я звернув увагу на те, як у племінника Штоса-батька заграли жовна, він, мабуть, уявив сьогоднішні заголовки інформаційних сайтів і сюжети в телевізійних новинах. Адвокати сім’ї Штос добивалися, щоб процес зробили закритим, але судді відхилили клопотання, заборонивши лише відеозйомку в залі. У когось нагорі були причини показати місту наче під лупою брудну білизну цієї сімейки. На перших засіданнях підсудний вже визнав, що приймав наркотики на вечірці, однак майже всі міські медіа примудрилися проґавити початок цього резонансного процесу. За чутками, сім’я Штос докладала чимало зусиль, щоб зберегти сімейні таємниці, проте шила в мішку не сховаєш. Коли преса очуняла і понабігала в судовий зал, почалися допити переляканих свідків, які невиразно мукали і «нічого такого не бачили».
Те, що сказала Купер, стало бомбою.
— Багато було амфетаміну?
— Багато. Не знаю... Та цілий пакет... Добра така гірка... Це те, що я бачила... Був ще кокаїн, але небагато...
Оксана з «1+1» перестала жувати. Вона слухала і жалкувала лише про те, що в залі заборонена відео-зйомка. Обличчя в неї було, як у койота, що унюхав у преріях здобич.
Сивий зняв окуляри.
— Ви також все це вживали?
— Я випила пару коктейлів...— виправдовувалась Купер.— І все!
— Що було далі?
— Ну, ми курили кальян, теревенили, грали в «Мафію»...
— Кальян? — перепитав чорнявий.
— Ну да, там звичайний тютюн...
— А після кальяну?
— А після кальяну Наташа пішла в іншу кімнату з одним зі знайомих Захарченка...
— У мене питання до свідка,— раптом заговорив підсудний з клітки. Його хриплий голос нагадував собачий гавкіт.
Суддя вже встиг повернути окуляри на ніс:
— Підсудний Захарченко, я прошу вас не перебивати свідка! Після його, а точніше, її свідчень у вас буде можливість поставити всі питання, які вас цікавлять...
— Це важливо! — наполягав Захарченко.
Сивий розвів руками, як учитель, що зіткнувся з тугодумом:
— Ну поставте, ваше право.
— Ви пам’ятаєте з нами Сашу? — прохрипів Захарченко.— Хлопця, якого звали Саша?
Купер навіть не поглянула на нього.
— Я пам’ятаю там кількох Саш,— відповіла вона в бік.— Двох чи трьох...
— Він рудий! — заводився Захарченко.— Його не можна не запам’ятати!
— Не знаю,— промовила Соня роздумливо.— Може, і був... А може, то Діма був рудий...
— Він приніс героїн! — не вгамовувався підсудний.— Ти точно його знаєш!
Чорнявий підняв свою велику голову.
— Захарченко, ну шо ви, як маленький,— заговорив сивий.— Ну вам же дадуть слово! Зможете ставити свої питання, скільки хочете! Ну не спішіть, людей насмішите. Обміркуйте питання.
— Добре, ваша честь, я почекаю,— зітхнув підсудний.
— Розповідайте, що
