Рент. Усна біографія Бастера Кейсі - Чак Паланік

Тодд Ратц: Цей тип, Лью Террі, з нього враз видно, що він народився ночувальником. Блідий. Його лице та руки такі ж світлі, як при народженні. Завжди носить один і той самий маслянисто-брунатний плащ і брунатну в’язану шапку-панчоху, натягнуту низько на очі.

Ехо Лоуренс: «До речі, — каже Рент, — нащо б незайманій дівчині здалися контрацептиви?»

Тодд Ратц: Однієї ночі в моїй крамниці цей типчик Террі запропонував мені «Голову Свободи» та «Індіанську голову» й сказав, що сподівається отримати за них півтори тисячі доларів.

Ехо Лоуренс: Звісно, я була незайманою. Із цим покрученим манюнім відросточком замість руки. У половині випадків я й сама цього не відчувала, але з одного кутика рота в мене текла слина. З паралізованого боку. З моєю роботою я створила йобане надомне виробництво максимальної непривабливості. Ви думаєте, я могла це так просто виправити? Клацнути пальцями й перетворитися з ярмаркової почвари на сексуальну кицьку?

Тодд Ратц: Минав час, і той малий Кейсі з’являвся з дедалі гіршими та гіршими монетами. П’ятицентовики «Буфало». «Пшеничні пенні»[64]. Нічого, вартого уваги. Його запаси явно сходили нанівець.

Ехо Лоуренс: Наступної ночі Рент надіслав мені дві дюжини червоних, їбать його, троянд. І ключі від «Галаксі 500».

Шот Даньюн: Ці срані уколи від сказу тривали цілу вічність. Усе ускладнювалося тим, що я постійно заражав себе знову власною зубною щіткою. Під кінець мій порт був таким же дохлим, як і наростень на Рентовому карку. Більше ніж дохлим.

Лью Террі: Єдина інша деталь, яка запам’яталася мені в помешканні Кейсі: біля його ліжка я знайшов усі ці маленькі грудочки, приліплені до стіни. Круглі й темні, як жучки. М’які, наче маленькі кульки гашишу. Тільки вони смакували не так, як гашиш.

Ехо Лоуренс: Тієї першої ночі, яку ми провели наодинці в «Ельдорадо», все, про що я могла думати, було: «Дякувати Богу за ці шкіряні сидіння кольору “темне бургундське”».

Вівіка Броулі (ζ танцівниця): Бачите, яка на одній моїй нозі гладенька й біла шкіра — наче кусень мила? До нападу я мала гарні ноги. Бозна-скільки чоловіків мені це казали. Неважливо, була я роздягнена чи ні, варто було скинути туфлі, як дехто з клієнтів одразу розщедрювався на чайові.

Фібі Трюффо, д.ф. (☼ епідеміолог): У розпал Пелопоннеської війни в 431 році до н.е. Фукідід писав про пошесть, що поширилась на північ з Ефіопії, через Єгипет і Лівію. Мешканці Афін потерпали від лихоманок, чхання та жахливого кашлю. Їхні тіла палали червоним від ціанозу, поки тисячі страждальців не скидали з себе одяг, і нестерпна спрага не топила їх у глибокій прохолодній воді громадських криниць та водоймищ. Місто-держава було деморалізоване, його флот — послаблений. Таким чином кір знищив цивілізацію давніх греків.

У першому столітті до н.е. смертельно небезпечний різновид віспи вигнав гуннів з їхніх рідних земель у Монголії на захід, у напрямку Риму. Остаточним ворогом великої армії Наполеона стала Rickettsia prowazekii, інакше відома як тиф.

Наші найвидатніші цивілізації завжди гинули під тиском епідемії.

Карло Тієнґо (ζ менеджер нічного клубу): Вів? Будьте певні, в ті часи всі танцюристи форсували який-небудь ефект, щоби залишатися під кайфом, принаймні поки вони виступають. Більшість наших танцюристів бавилися опіатними ефектами, які постачав клуб.

Не зовсім легально, майте на увазі, але просто у виконанні. Хтось ловить кайф — справжній, первинний кайф, — а тоді співпереживає якийсь епізод з конвеєра, припустімо якийсь транскрипт Малої Беккі. Виводить своє переживання, а потім ми беремо й проганяємо через цей транскрипт від’ємне рівняння, щоб відфільтрувати оригінальну Маленьку Беккі. Залишається чистий опіатний ефект. Радіокайф. Просто прихід, який ми можемо транслювати локально на сцену й закільцювати так, щоб ефект ніколи не припинявся. Танцівниця входить у кайфову освітлену пляму — і ніщо на світі її вже не цікавить.

Фібі Трюффо, д.ф.: У 1347 році англійці були нацією хліборобів, яка вирощувала й експортувала зерно. Того ж року італійські купці привезли до Генуї «чорну смерть», і до 1377-го року півтора мільйона англійців — третина всього населення — були мертві. Оскільки аграрні роботи суттєво скоротились, вся економіка переключилася з постачання зерна на розведення овець, — й англійська феодальна система завалилась.

Вівіка Броулі: Берні працював охоронцем на вході. Це просто жах — те, що сталося. Вони шматували його на частини, так, вони це робили, поки не з'явилися копи.

Карло Тієнґо: 3 клієнтами, зауважте, зовсім інша історія. Наш бізнес — продавати разове, первинне переживання. Якщо ми ловимо когось, хто записує чи виводить свої переживання в клубі, ми його виштовхуємо втришия, причому назавжди.

Щоб захистити нашу продукцію, ми зробили частиною політики закладу транслювання змішуючого ефекту. Вирубає всі активні порти. Вони виснуть. Якби ми так не вчинили, зараз тут сидів би повний перший ряд записувачів, які б виводили кожну танцівницю, щоб викласти її в мережу. Один-єдиний виведений «танець на колінах»[65] може зламати кар'єру якомусь нещасному дівчиську. Перший гівнюк платить за те, щоби побути з нею, зате кожен наступний може отримати це за так.

Фібі Трюффо, д.ф.: Під час Великої чуми в Лондоні в 1665 році кількість померлих коливалася від 100 до 400 осіб на тиждень до першого липня. На початку липня ця цифра виросла до 2000. До кінця липня щотижня помирало 6500 людей, а до кінця серпня — 7000. Звичайним поширювачем бубонної чуми були блохи, що паразитували на європейських чорних пацюках (Rattus rattus), натомість вибух нової хвилі інфекції був спричинений зміною шляху її передачі. Замість укусів бліх, збудник хвороби, Pasteurella pestis, почав розповсюджуватися від людини до людини через краплинки слини та слизу, що вилітали під час чхання та кашлю.

Карло Тієнґо: Це через сказ у нас пізніше стало так багато роботи. Ці збоченці підчеплюють