Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки - Хендрік Грун

зі швидкістю «равлика» і заледве міг обігнати пішохода, проте за кілька хвилин забув про обережність й перемкнувся на «зайця». Мабуть, виробники вважають усіх старих людей маразматиками, яким маленькі картинки равлика і зайця зрозуміти легше, ніж, скажімо, швидкість «1» та «2». Може, вони й мають рацію.

Хоча, мушу визнати, їздить він неймовірно. Скутер майже безшумний, ти сидиш, наче якийсь король, і втомитися не втомишся, і ноги не болять. Я купився! Єдина моя скарга: від постійного стиснення руків’я судомить праву руку. Тож, Пане Виробнику, будь ласка, обміркуйте додання круїзного контролю.

Я був занадто самовпевнений, коли заїжджав до вестибюлю і тому налетів на портьє, котрий саме викочував з ліфта візок з білизною. Нічого серйозного, от тільки радіус повороту більший, ніж я прикидав. Втім, портьє все одно мене недолюблював.

Мобільний скутер «Capri Pro 3» коштує лише 399 євро. Але я збираюся купити щось трохи надійніше. Доведеться платити самому, бо я ще можу ходити.

Понеділок, 20 травня

Учора недоумкуватий пацієнт засунув собі у рот більярдну кулю і її ніяк не вдавалося звідти витягнути. Двом санітарам для цього діла не допомогла навіть ложка, бідолаха лише жалісливо скавучав. Після марної п’ятнадцятихвилинної боротьби його повезли у Кімнати невідкладної допомоги. Куля була меншою за офіційну, турнірну, проте коли я трохи потримав її в роті, вона здалась мені завеликою, аби її можна було проковтнути. Досить страшно.

Пан Клоек шаленів, бо змушений був закінчувати гру лише із двома кулями.

Еферт повертається додому сьогодні вдень. Він попросив мене покласти на лід добрячу пляшку дуже старого джину. І сказав, що якщо хочу, то можу купити чогось і собі. У вітальному комітеті — члени Клубу плюс Ріа й Антуан, які відповідали за ранню вечерю із чаєм.

Ріа запитала директорку, чи можуть вони хоча би лише раз приготувати кілька страв у своїй кімнаті, проте хоча пані Стельваген було «так неймовірно» прикро, але Правління не дозволяє їй робити жодних винятків із правил.

«Відтепер ми просто не питатимемо», — розлючено сказав Антуан годину тому, встановив витяжку на максимум і почав готувати рагу з телятиною.

На столі пишалися квіти, а Мо отримав гарну кісточку на нашийник.

Вівторок, 21 травня

Учора о другій дня Еферта привезли на інвалідному візку до дверей його квартири в притулку. Днювальний заштовхав його всередину, де на нього чекав вітальний комітет: Еф’є, Грітьє, Греме, Антуан, Ріа, Едвард та щиро ваш покірний слуга. Комітет у святкових ковпаках стояв біля прикрашеного гірляндою крісла. Еферт раптом голосно висякався.

— Ти підхопив у лікарні застуду? — стурбовано поцікавилася Еф’є.

— О, ні, у лікарні було надзвичайно спекотно, що, мабуть, і далося взнаки, — сказав він, намагаючись якось вийти зі ситуації. — Я засмаг, — трохи за голосно додав він.

— То, може, для початку велику склянку молока? — мовив Едвард.

— Я би радше випив коктейлю, якщо не заперечуєш.

— Дозволь мені запропонувати тобі заодно дещо смачненьке, — сказав Антуан, відкриваючи ретельно підібрані гострі страви плюс солодкі ласі шматочки. На десерт — чай та шампанське.

Це був напрочуд радісний день. Як і просив раніше Еферт, про хвороби та лікарні ніхто навіть не заїкнувся.

До четвертої години останній уже лика не в’язав. А через кілька секунд він із вдоволеною усмішкою на обличчі вже спав. Зворушливе видовище! Ми закінчили з напоями, а потім прибрали. Тепер просто сподіваймося та молімося, щоби Еферт більше не втрачав пальців. Подібні вітання з нагоди повернення додому спрацьовують лише раз.

Екскурсія Едварда, згідно із розкладом, у вівторок, 28 травня. Якщо трохи пощастить, Еферт почуватиметься досить добре, аби теж взяти участь. Мені трохи незручно перед Антуаном та Ріа. Хоча ті й нічого не говорили, я відчуваю, що вони залюбки приєдналися би до наших поїздок. Я збираюся виступити на їхню користь.

Середа, 22 травня

Іноді важко втримати усмішку на вустах. Теми сьогоднішніх розмов перебігали від двох убитих хлопчиків, знайдених у стічній канаві, до ревматизму, гриж та зламаних стегон і, зрештою, до температури надворі, яка ніяк не підіймалася вище 11 градусів. Уже кінець травня, а всі обігрівачі й досі працюють, термостати встановлено на 23 градуси. Чим ви старіші, тим вам холодніше. Крім того, ми мусимо обмірковувати безперервне скорочення фінансування на догляд за людьми похилого віку. Люди зітхають, стогнуть і плачуться. Схоже, що якимось химерним чином, попри вседержавну кепськість, процвітає лише фондова біржа. Я читав, що в Нідерландах почалася всенародна кампанія боротьби із песимістичними настроями серед населення. Організаторів кампанії сердечно запрошуємо завітати до нашого будинку. Тут багато роботи. Вони могли би почали з чогось простого: один день без згадування про хвороб і нездужання. Будь-хто, хто почне стогнати про біль, має заплатити десять євро в банк. Ми би витратили виграш на чудову вечерю з шампанським.

Антуан дав мені телефон свого друга, юриста на пенсії. Я зателефоную йому сьогодні вдень, щоби запитати, як діяти з отриманням усіх правил та інструкцій.

— Йому це сподобається, — сказав Антуан.

Попрошу Еф’є послухати.